ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА

Частина ІІ :: Запорозьке Військо

(Частину ІІ написав Іван Крипякевич)
Видання Івана Тиктора, Львів, 1936.

В БОРОТЬБІ З ТАТАРАМИ

Костянтин Острозький

Оборону України від татар у перших десятиліттях XVI в. зорґанізував був князь Костянтин Іванович Острозький, великий литовський гетьман, один із найславніших полководців того часу. Він походив із старовинного маґнатського роду, що вів свій початок із давньої династії українських князів. Острозькі мали великі землі на Волині, тісно були зрослися з долею й недолею України, вважали себе заступниками й оборонцями українського народу. Князь Костянтин народився коло 1460 р., освіту добув на великокняжому дворі у Вильні, там таки вивчився основ воєнного мистецтва. Він ззамолоду звертав на себе увагу як талановитий воївник, діставав від великих князів щораз відповідальніші доручення та 1497 р. осяг найвищий уряд великого гетьмана, начальника всіх воєнних сил Литовського вел. князівства. Визначився сильно в війні Литви з Московщиною, кілька років пробував у московському полоні, а 1512 р. погромив московські війська у славній битві під Оршею.

Але особливу увагу Острозький присвячував боротьбі з татарами й поклав на неї багато енерґії. Для України така боротьба було питанням життя. Князь Костянтин і сам на собі відчував грозу татарських набігів, бо ж татари безнастанно руйнували його окраїнні землі і за традицією свого роду уважав за свій обовязок боронити своєї батьківщини та її бездольного населення. Він один із перших почав розсліджувати тактику татар, яких усі вважали за непереможного ворога та шукав способів, як стримати татарські наїзди. Як начальний вожд усіх військ вел. князівства, він поставив справу оборони України як одну з найважливіших державних справ, стягав усі військові сили Литви на південний фронт, пильнував будові; замків, своїм коштом утримував військо на погряниччі. Боротьба з татарами йшла з різним щастям, Острозький і його співробітники не все ще дорівнювали силам орди; у кількох битвах татари здобували ще перемогу; але початок зроблено і дальша війна йшла з чимраз більшим успіхом.

Сучасники оповідають, що Костянтин Острозький звів шісдесять битв із татарами; але ми маємо відомости тільки про головніші походи.

Вже 1495 р., підчас набігу орди на Волинь, Острозький був між тими вельможами, що вийшли назустріч ворогові; але їх сили показалися малі й українські пани мусіли шукати захисту в замку в Рівному В 1511 р. на вістку про похід татар Острозький приїхав до Київщини й під Мозирем зібрав значне військо. Це й спинило орду та вона пішла не на Україну, а на Волощину. В 1512 р. татари з великим військом напали на Галичину. Коли вони, обвантажені великою здобиччю, верталися назад, Острозький спільно з польським гетьманом Каменецьким заступив їм дорогу під Вишневцем на Волині і тут 26 квітня розбив татарський кіш; на полі бою впало, як оповідали, 5.000 татар, визволено 15.000 бранців і добуто 10.000 коней. В 1518 р. Острозький погромив знову татарську ватагу у Київщині. В 1519 р. він брав участь у нещасливому бою під Сокалем; поляки відкинули були його раду, щоб не виходити проти переважних татарських сил, вдалися в бій у незручному, тісному місці, й татари здобули перемогу. В 1520 р. Острозький знову зорґанізував оборону від татар між Олеськом та Залізцями. В 1524 р. ходив у погоню за ордою, що верталася з Галичини. Так майже що року ішов проти татарських військ і сам особисто кермував обороною степового погряниччя.

Найславніший бій із татарами Острозький звів 1527 р. під Ольшаницею в Київщині (над річкою Гороховаткою, припливом Росі). Татари серед зими пішли на Полісся і добилися аж до Пинська. Коли ж верталися з ясиром, князь Костянтин несподівано вдарив на них досвіта так, що вони не мали часу повсідати на коні; бій ішов у глибоких снігах. Тоді лягло тут 24.000 татар, кількасот дісталося в полон, з полону визволено 40 тисяч бранців. За цю славну перемогу Острозького величали найвищим вождом, "summus cum Tataris belli gerendi imperator", а король Жиґмонт уладив йому у Кракові тріюмфальний вїзд, “приймав його з найбільшими почестями у прияві всього двору; коли він вїздив у місто й на замок, перед ним несли воєнні знаки, здобуті на ворогові у цій війні і вели забраних у неволю татар”.

Князь Костянтин Острозький умер 1532 р. Похоронили його у Києві, в Печерській Лаврі і його надгробний памятник залишився до наших часів. В історії боротьби зі степом його імя належить до найславніших: це він показав, що з татарами можна боротися та що їх можна перемагати.