Сарцевич Станіслав

Луцьк

Сарцевич Станіслав

7 жовтня 1904 - народився Сарцевич Станіслав Валерьянович.
Батько Станіслава – Валер’ян – мав литовські корені, закінчив Академію мистецтв у Санкт-Петербурзі та був скульптором, загинув коли синові не було й 10-ти. Мама Станіслава в дівоцтві мала прізвище Ріхтер. Її сім’я жила на Житомирщині, за національністю вона – німкеня, коли хлопцеві було 14, матір заслали до Сибіру. Дружина Юлія Карлівна Розбицька, родом з Луцька (народилася 20 квітня 1911 р.).
- здобув освіту історика, у Луцьку викладав цей предмет у навчальному закладі, який згодом став педінститутом.
- під час ІІ Світової Війни був партизаном, його було важко поранено в ногу, отримав ІІ групу.
- учитель, начальник відділення зв'язку, бухгалтер відділу соціального забезпечення.
1979 - учасник виставки самодіяльних майстрів м. Луцьк.
29 лютого 1984 - художник помер і похований в Луцьку.
У Станіслава Валер’яновича було четверо дітей: Марія (старша донька), Ядвіга (середня), Владислава (молодша, моя мама) і син Леопольд (Поль).
Свої скульптури творив з цементу і розфарбовував малярними фарбами, майже всі вони за розміром людського росту. Він також є автором ряду живописних творів у дусі "базарної" картини. Серед скульптур найбільшої уваги варті дами в капелюшках, купальниці, ангели, портрети І.Франка, М.Гоголя, В.Стефаника; серед картин - "Місто і Будинок культури", "Дама на прогулянці", "Пейзаж з рікою", написані на стінах будинку майстра.
САД СКУЛЬПТУР:
"Олень", "Косуля", "Жираф", "Лев", "Муза", "Козак і дівчина", "Сікстинська Мадонна", "Мавка", "Наталка Полтавка", "Божа мати", "Господиня", Танцівниця, "За клавесином", "Юнак із книжкою в руці", "Іван царевич на сірому коні", "Той що дивиться в небо", "Той що слухає солов'їв", "Той що читає", "Той що танцює", "Той що грає", "Гімнастка", "Оголена", "Вчитель", "Квартет", "Партизани", "Дівчина", "Гімназист", "Вершник", "Муза", "М. Гоголь", "О.Пушкін", "В.Стефаник".
Частина колекції скульптур знаходилася у приміщенні на вулиці Плитниця, №1 де і згинули, так як нащадкам і "культурній інтелігенції" Луцька 80-х років на той час усе це не було потрібне. Про його роботи і життя можна дізнатися лише з цих фотографій і відео

Сарцевич Станіслав

“Я хочу, щоб було гарно на землі”

«Щоб було гарно на землі» N9(16) Листопад 2005. "CITY LiFE"

Вже виростають слова «добра людина»

... Це засвідчив другий міський фестиваль аматорського та професійного кіно «Моє місто - моє життя», урочисте закриття якого відбулося у кінотеатрі «Промінь». Було представлено вісімнадцять професійних фільмів і шістнадцять аматорських робіт. Скульптор-примітивіст Станіслав Сарцевич з фільму-спогаду «Щоб було гарно на землі» (НАК «Волинь») - це, за словами найстаршої кіноаматорки Луцька Ірини Левчанівської, найкраща модель для пам’ятника Добрій людині.

Журі, яке очолював член Національної спілки кінематографістів, голова асоціації молодих кінематографістів Олесь Санін, відзначило цей фільм першою премією серед аматорських стрічок. Автор сценарію - Ірина Левчанівська, режисер - Валерій Бєлов, оператор - Борис Ревенко. Найбільше добро людям герой приносить своєю творчістю. Вийшовши на пенсію, колишній бухгалтер Станіслав Сарцевич став майструвати - свої скульптури він виставляв на прилеглій до будинку території. Сусідів це обурювало. Вони зазіхали на ту діляночку землі, бо хотіли вирощувати на ній городину. І що ви думаєте? Влада намагалася приструнити Станіслава Сарцевича. Проте він продовжував творити, аж поки не пішов із життя. І залишив нам чудову спадщину.

І вже вкотре билася думка в голові: життя - це підрахунок втрат. Але ж, Господи, довго нам ще рахувати ці втрати?! Автори фільму не пропонують глибоких роздумів про сутність людського життя і щастя, а просто подають думки, викликані фактом.

- Можливо, не всім подобалися скульптури Станіслава Сарцевича, - сказала Ірина Левчанівська. - Однак ми повинні виходити з того, що він намагався прикрасити наше місто! Зачаровував своєю творчістю так, що годі й думати визволитися з-під впливу казкових образів! Розмальовував свій будинок дивними райськими птахами та квітами. І ніколи не вимагав від життя багато... Він гідний пам’ятника Добрій людині!

Фільм ніби промовляє до глядачів: «Хай не переводяться доброта і віра в те, що таки повернуться до Луцька Станіслава Сарцевича!»

Сад скульптур

Малярство, різьба

Фото

У фондах Музею Івана Гончара збережені 15 скульптур. Фото Маряни Сорочук. 2019