Фетісов Петро

Фетісов Петро

8/20 червня 1877 - Фетісов Петро Павлович (Пётр Павлович Фетисов, Fetisov P.) народився в Москві, старій купецькій сім'ї. Цивільний інженер, художник-архітектор, педагог, історик архітектури.
Закінчив московську гімназію.
1901 - здобув вищу освіту в Інституті цивільних інженерів.
1902 - 1907 - навчався в Художній Академії у майстерні проф. Л. Н. Бенуа. Отримав звання художника-архітектора за дипломний проект залу суду.
1902 - 1903 перебував понадштатним техніком будівельного відділення Московського губернського правління. Знання багатьох мов (англійська, німецька, французька, перська, арабська, санскрит) дозволило працювати військовим перекладачем (1900 - 1902), викладачем іноземних мов в Санкт-Петербурзькому Політехнічному інституті (1908 - 1909).
1906 - 1908 - пройшов спеціалізацію з історії мистецтв в Британському музеї в Лондоні і в Мюнхені (1909 - 1910). Займався науковими дослідженнями в галузі історії архітектури. Досліджував архітектурні пам'ятники в Туркестані, Бухарі, Хіві, Ірані, Індії і Афганістані, вивчав історію мистецтва Ассирії, Вавилона, Єгипту, північного давньоруського зодчества. Праці друкувалися в журналі «Зодчий», зберігалися в Імператорському Географічному суспільстві і Британському музеї. Професор Інституту цивільних інженерів, Політехнічного інституту, Жіночих політехнічних курсів і Школи Імператорського Товариства заохочення мистецтв у Санкт-Петербурзі (1911 - 1914).
1910 - ті працював в Малоросії: розробив фасад прибуткового будинку В. Хреннікова в Катеринославі на Катерининському ін., 66 (1910 - 1913) в формах українського модерну. Спроектував храм-пам'ятник на Братському кладовищі в Києві на Тимирязевской вул., 2 (1916 - 1917, у співавторстві з В. Риковим).
1915 - Петра Павловича призвано у діючу армію. Під час служби в армії виконав серію малюнків старовинних церков Волині та Галичини.
Після революції емігрував до Королівства СХС (Югославію), оселився в Загребі.
1921 - професор архітектурного відділення технічного факультету Загребського університету. Викладав історію мистецтв, історію і теорію архітектури, вів архітектурне проектування. Спроектував в Загребі фасади готелю «Еспланада» і Будинку будівельної індустрії, фасади ряду банків і житлових будинків. Випустив в листівках серію малюнків «Старий Загреб».
5 листопада 1926 - помер в м. Загреб. Похований на кладовищі Мірогой, могила збереглася

Наші церкви чужими очима. Василь Слободян

Єдиним російським художником, який змалював українські дерев’яні церкви під час Першої світової війни став Петро Фетісов (Петр Павлович Фетисов, 20.06.1877 Москва – 5.11.1926 Загреб) – цивільний інженер, художник-архітектор, педагог, історик архітектури. Він походив з давньої московської купецької родини. Закінчив московську гімназію. Вищу освіту отримав в Інституті цивільних інженерів (1901) та Академії Мистецтв (1902 - 1907) в майстерні проф. Л. Бенуа, де отримав звання художника-архітектора. Пройшов спеціалізацію з історії мистецтв в Британському музеї в Лондоні (1906–1908) та в Мюнхені (1909–1910). Займався науковими дослідженнями з історії архітектури. У 1910-х роках працював в Україні, зокрема запроектував дім В. Хреннікова в Катеринославі у формах українського модерну. Після революції емігрував в Королівство СХС (Югославію), замешкав в Загребі. З 1921 – професор архітектурного відділу технічного факультету Загребського університету. Викладав історію мистецтв, історію і теорію архітектури, вів архітектурне проектування. Займався проектною робото. Помер 1926 року і похований в Загребі на цвинтарі Мирогой.

Під час війни, перебуваючи в російській армії замалював декілька давніх церков і дзвіниць на Волині, в селах Мизове Старовижівський район, Локачі Локачинський район, Смолигів Луцький район, Бужани Горохівський район, Забороль Луцький район.

Рисунки П. Фетісова видав у 1916 році листівками в Києві Василь Кульженко (11.02.1865, Київ – 7.09.1934, Київ) – культурний діяч, видавець, педагог – професор естетики, історії і техніки книгодрукування, член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Освіту здобув у Поліграфічній академії (Ляйпциг, Німеччина). Після закінчення навчання заснував власну фотолітодрукарню «В. С. Кульженко», а після смерті батька Стефана успадкував друкарське підприємство. У 1903 році заснував Київську школу графіки та друкарства, в якій викладав особисто, і музей друкарської справи при ній. Впродовж 1909 - 1914 років видавав і редагував часопис «Мистецтво і друкарська справа». У 1917 - 1919 роках в його друкарні друкувалися державні папери, грошові знаки, поштові марки Української Народної Республіки та Української Держави. З 1924 – професор Київського художнього інституту, викладав на поліграфічному факультеті. Помер 7 вересня 1934 у м. Києві.

В селах Смолигів, Мизово та Зобороль П. Фетісов змалював дзвіниці. Дерев’яна двоярусна дзвіниця церкви Св. Миколи в Смолигові Луцького району, збудована у 1745 року, збереглася, а триярусна дзвіниця церкви Різдва Пр. Богородиці 1737 року в Мизові Старовижівського району згоріла у 1944 році. Не збереглася і двоярусна дзвіниця в церкви Собору Пр. Богородиці 1728 року в селі Забороль Рожищенського району. Натомість всі три церкви, які намалював П. Фетісов були знищені під час Першої світової війни. Однобанна дерев’яна церква Св. арх. Михайла 1715 року в селі Бужани Горохівського району належала до волинської групи однобанних церков. Натомість церква Св. Миколи 1609 року в Локачах Локачинського району та церква Успення Пр. Богородиці XVIII ст. в Єлизарові (Звиняче) Горохівського району репрезентували тип безверхих волинських церков. Власне ці рисунки Петра Фетісова залишились єдиним свідченням їх існування

Серія листівок. Дерев'яні церкви Волині. Видавництво С.Кульженко. Київ. 1916 р

Різне