Галькун Тетяна

Луцьк

Галькун Тетяна

26 січня 1947 року в с. Ропотуха Уманського району на Черкащині народилась Тетяна Дмитрівна Галькун.
1966 - 1972 - навчалась в Київському Державному художньому інституті. Викл. Т. Голембієвська, В. Костецький, В. Шаталін.
1972–93 - Працювала на Волин. худож.-вироб. комбінаті.
1993 – ст. викл., від 1999 – доц., від 2004 – зав. каф. образотвор. мист-ва Волин. ун-ту.
1972 - член НСХУ.
Учасниця обл., респ., зарубіж. худож. виставок від 1972, зокрема:
1972 - республіканська художня виставка "Мальовнича Україна", Київ.
1980 - "Виставка творів художників західних областей України", Москва, Росія.
1998 - Всеукраїнська трієнале живопису, Київ, Україна.
Персональні виставки, зокрема:
1977, 1985, 1996–98, 2002,
2004 - Луцьк, Україна.
1989 - м. Володимир-Волинський
1979, 1987, 1990, 1992 - м. Холм, Польща.
1987 - м. Замостя, Польща.
1987 - Брест, Білорусь.
1989 - м. Люблін, Польща.
1993 - Київ, Україна.
1994 - заслужений художник України.
1999 - доцент Волинського університету ім. Лесі Українки.
2004 - народний художник України

Основні твори

«Квіти на вікні» (1969), «У рідній хаті» (1973), «Під мирним небом», «Радісна пора» (обидва – 1979), «Дзвіночки» (1980), «Серпневі дні», «Подих весни» (обидва – 1982), «Дівчата колгоспних ланів» (1984), «Підпаски» (1985), «Після Чорнобиля» (1991), «Спогади про дитинство» (1996), «Трави мирних ланів» (1998), «Калина» (1999); цикл темат. картин і пейзажів «Стежинками Лесі Українки» (1989–93); серія натюрмортів «Щезаюче Полісся» (1988–2005); портрети – «А. Якубюк» (1995), «Актриса Ю. Максименко», «А. Ощепков» (обидва – 1996), «Фундаторка Києво-Могилянської академії Г. Гулевич» (1997)

Література

Тетяна Галькун: Каталог. К., 1980; Тетяна Галькун: Каталог виставки творів живопису. Лц., 1988; Якубюк А. Тетяна Галькун. Л., 1997; Загаєцька О. Двоєдиність // ОМ. 2003. № 4; Стала художниця народною // Уряд. кур’єр. 2004, 9 квіт.; Якубюк А. На рідній землі: Життя і творчість нар. художника України Тетяни Галькун. Л., 2005

П’ять штрихів до портрету

Доля

Синьоокій дівчинці, що народилася у черкаському селі, дуже хотілося малювати. Тож і розфарбувала стіну біля печі червоною глиною. Маленьку вилаяли. А за наступний витвір навіть відлупцювали. Ще б пак! На полірованому столику нової швейної машинки Тетянка ножиком вирізала малюнок! На ньому - сільська хатинка, паркан…

Від важкої сільської праці надірвалася й незабаром померла Тетянчина мати.

- Відвези Тетяну до Києва, хай вивчиться на того художника… - просила чоловіка вже на смертному одрі.

Першою серйозною роботою Тетяна Галькун вважає виконаний на шпалерах портрет Тараса Шевченка. Із ним шестикласниця й приїхала до Києва вступати до художньої школи. Іспити вже пройшли, вчителі фарбували парти та стільці. На малюнок ледве глянули, знизавши плечима: «Прийом закінчився». Але для годиться все ж запропонували вступити на курси з розпису тарілок та горщиків. «Ні!» - заперечила дівчинка. Це ж усе життя доведеться малювати за шаблоном! Така думка була їй не до душі.

Долю майбутньої народної художниці України Тетяни Галькун вирішив випадок: того ж дня портрет Кобзаря побачили представники Міністерства культури. В художню школу надійшов припис - провести додатковий вступний іспит для талановитого дівчиська!

Вдача

Вона може пригадати історію всіх букетів, які цвітуть на її натюрмортах. Іноді, того не помічаючи, до деталей передає пластику персонажів своїх картин: показує, як, опираючись на перелаз, стоять дівчата, як дивляться у небо хлопці. Її пам’ять зберігає найдрібніші штрихи кожного малюнка, але руки… Не хочуть відтворювати їх на полотні.

Тетяна не пише картину двічі. Щоправда, одного разу все ж довелося виконати авторський повтор. Переступити через себе вмовила хороша знайома. Тетяна зробила. Але сприйняла цю працю, як тортури:

- Митця неможливо змусити повторити відчуття. А тут… Потрібно напружуватись: які фарби тоді змішувала для цієї квітки чи цього шматочка неба? Кольори вибирає підсвідомість, не розум! Щоразу, коли йшла до майстерні доробляти дублікат, навіть випивала трішки вина…

Вона є віруючою людиною, але ікон не пише. Колись, ще під час навчання в інституті, на замовлення церкви писала образ Святого Миколая. Зробила висновок, що для неї малювати ікону - не творча, скоріше виконавська робота. Щось на кшталт копіювання: маєш взірець - і треба відтворити його, трохи збільшивши чи зменшивши зображення. Та й із кольорами надто експериментувати не можна. А Тетяна Галькун понад усе любить різнобарвність квітів. Чекає, коли зацвітуть яблуні. Уява вже генерує майбутнє полотно:

- Бачу Великодні паски разом із квітучими гілками яблуні - і все неодмінно на світлому тлі… Два роки тому теж малювала паски, але на темному волинському рядні. А зараз захотілося намалювати святий хліб у світлих тонах… - її мова затихає, поволі переходить у шепіт. Рухи набувають елегійності, очі випромінюють спокійне сяйво. Так буває завжди, коли Тетяна Дмитрівна розповідає про свої роботи чи творчі задуми.

Натхнення

«…Це мить, коли у грудях починається лоскіт, начебто щось живе і світле ворушиться, просить відпустити на волю, хоче народитися. А навколо, десь у просторі, - якесь дивне, неприємне відчуття невдоволення… Воно скрізь, воно катує і заважає жити. Перед очима раптом відкривається неймовірний світ… Яскравий, різнобарвний… Тоді починаю розуміти: душа не знатиме спокою, руки - справи, допоки не вгамую цю хвилю. Приголомшена, не маю сили втримати пензля, тому, схоже, пишу душею. А те, що мало народитися, виходить із серця, мов благословення бачити всесвіт у яскравих барвах, найкращих проявах, первинно задуманих самим Творцем… Неймовірний, незрівняний стан! І щоразу різний, неповторний… Так сумно, коли він проходить… Але знаю: попереду чекають нові барви і нові відкриття…»

Справжнє

У часи Радянського Союзу пейзажі або натюрморти мали відносну художню цінність. Від митців насамперед вимагалася «тематичність»: трактористи у полі, доярки на фермі. До таких робіт Тетяна Дмитрівна ставилась, як справжній майстер:

- Над портретом однієї селянки працювала майже рік. Місяць жила у селі, в хаті своєї натурниці, щодня ходила з нею на ферму. Малювати можна було б і вдома, з усіма зручностями, але…

Річ у тім, що Тетяна Галькун може втілити на полотні тільки СПРАВЖНЄ. Ось і робила замальовки колгоспних будівель, а місцевий сторож відганяв від неї комах, лише б ті не відволікали художницю. Згодом цю картину викупив голова колгоспу - на той час, пригадує Тетяна Дмитрівна, за ці гроші можна було придбати комбайн! А потім пішов дощ, і в одному з колгоспних приміщень потік дах. Дірку закрили. Картиною…

Через три роки київський мистецтвознавець помітив портрет селянки в каталозі й захотів побачити оригінал. Разом із пані Тетяною поїхав у той колгосп. …Картину обіцяли реставрувати. Більше художниця ніколи її не бачила.

Показуючи свої роботи, Тетяна Галькун випадково знайшла фотокопію цієї картини. Засмутилася - мовляв, шкода праці й часу, затрачених на «замовлені» роботи. Але знімок ще довго тримала в руках, а потім ледь чутно мовила: «Подивіться, які справжні у тієї жінки руки…».

Мрія

Вона знає, що на Землі є Рай… Кримські гори, де ростуть духмяні трави і стоїть маленька хатинка з вмурованою у скелю стіною. Де навіть восени родять великі червоні черешні й постійно цвітуть квіти: жовті, рожеві, блакитні… Там можна лягти у високу траву і дивитися на небо - туди, де за вершинами гір, що здаються такими близькими, народжуються хмари.

Ось би хоч трохи пожити у горах, щоб намалювати цю красу…

"CITY LiFE" N1(1) Червень 2004

Дюймовочка

Тетяна Галькун народилася 26 січня 1947 року у селі Ропотуха Уманського району Черкаської області. Походить (по батьківській лінії) зі знаменитого роду, який дав вітчизняній і світовій культурі неперевершеного таланту малярку Катерину Білокур, відомого на Черкащині іконописця Тереня Білокура, передчасно згаслого з голоду в перші роки войовничого атеїзму.

У серпні 2002 року виповнилося тридцять літ, як Тетяна Галькун, після навчання в Київському художньому інституті, почала працювати на художником-живописцем Волинського художньо-виробничого комбінату (1972 - 1993), старшим викладачем (1993), доцентом кафедри образотворчого мистецтва (1999) Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Член Спілки художників України з 1980 року. Обиралася головою творчої групи волинських художників-професіоналів, членом правління Львівської організації Спілки художників України, до якої належали волинські митці. Ініціатор заснування Волинської організації Спілки художників України та її перший відповідальний секретар. Вартий глибокої поваги творчий здобуток Тетяни Галькун. Тільки на Волині вона створила понад 600 тематичних картин, портретів, пейзажів і натюрмортів. Вона - єдиний художник в області, яка творила не в майстерні, а в основному з натури поки що не перевершену за кількістю і якістю галерею портретів знатних і просто працелюбних людей Волині. Належить до плеяди визнаних в Україні майстрів вишуканих натюрмортів і пейзажів, серед

яких особливо цінним є цикл «Щезаюче Полісся», де првною мірою проявилися її віртуозна

вати його оптимізмом. У ньому мисткиня розкрила саму душу Волині. Ось чому її твори є бажаними на найпрестижніших виставках, конкурсах і аукціонах, на чотирьох з яких вони ста-вали дипломантами. їхня авторка брала участь у 12 міжнародних пленерах, організувала 15 персональних виставок, провела сотні творчих зустрічей, особливо з молоддю, в душі яких намагалася перелити власне багатство, прищепити їм любов до рідного краю, сформувати їхній художній смак.

Значна частина творів Тетяни Дмитрівни стала набутком вітчизняних і зарубіжних державних, громадських та приватних колекцій. В одній лише Польщі зберігається до ста творів нашої землячки, а в Любліні філантроп Кшиштов Степень власним коштом заснував навіть картинну галерею з її робіт.

Творчість Тетяни Галькун уже давно привернула увагу поціновувачів справжнього, національного за духом мистецтва. Про неї писали журнали «Огонек», «Україна», «Образотворче мистецтво» і «Арт-лайн». їй присвячені статті в поважних газетах «Голос України», «Культура і життя», «Волинь» і «Віче». Належно оцінено її здобутки в таких авторитетних енциклопедичних виданнях, як «Митці України», «Мистецтво України», «Жінки України», «Волинь на зламі століть», докторській монографії «Художники Прикарпаття» та інших поважних працях. Переконливо розкрито творчу манеру мисткині в телефільмах Галини Кажан «Радість польоту» (1996) і Святослава Пирожка «Портрет з уяви» (2002). Готується до друку окрема грунтовна монографія про її життя і творчість. У ній, зокрема, подається ряд висловлювань про Тетяну Галькун. Ось кілька з них:

Тетяна Яблонська, Герой України, народний художник України: «Давно знаю Таню, ще з тих часів, коли вона вчилася з моєю дочкою Оленкою в Республіканській художній школі і навіть пробивала в моїй квартирі. Не раз казала своїм дітям: «З нашої Дюймовочки, а ми так називали Таню за її зріст, виросте справжній живописець, бо в неї є природжений смак, внутрішня сила та енергія». І якою ж була моя радість, коли дізналася від Володимира Чепелика, що Дюймовочці, себто нашій Тані, Тетяні Галькун, присвоєно звання «Заслужений художник України». Справа, зрозуміло, не в титулах, хоч і вони не зайві, а в тому, що Україна має в її особі талановитого, своєрідного, рідкісного за позитивною емоційністю і добротворчою енергетикою живописця».

Микола Маричевський, головний редактор журналу «Образотворче мистецтво»: «В умовах постійних атак на українське національне малярство, в яких, здавалося, навіть стійкі піддавалися нівеляції і прибивалися до берега масової культури, Тетяна Галькун залишилася на своїх позиціях. Не пішла за жодною модною течією, чим наразила себе на певне замовчування в середовищі критиків-безбатченків. Але така самопожертва не була марною. Вона виявилася серед тих небагатьох в Україні, хто залишився вірним покликанню, зберіг і успішно примножує незнищенні традиції українського національного живопису».

Володимир Підгора, мистецтво-знавець (м. Київ): «З великою повагою і вдячністю Тетяна Галькун згадує Тетяну Яблонську, з якою, особливо у Седнівському будинку творчості, мала тривалі і дуже плідні бесіди про мистецтво, художнє осягнення світу і вироблення власного світогляду... Цікаво спостерігати яскраві прояви міцної, добротної, вишуканої школи - і в колірній структурі полотна, і в його композиції, і в розумінні простору. Головне ж те, що малярка знайшла свою тему, яка тепер уже не просто «тема», але сам зміст життя автора і воля до активного втручання в проблеми українські, а відтак - і світові. В її мистецтві - відлуння багатьох чорнобилів, які за кілька останніх сотень літ вибухнули на нашій землі: від принизливого, ворожого ставлення до українців як носіїв не-повторної культури і мистецтва до зневаженої колгоспами людини...»

Ось такі висловлювання. Дехто схильний думати, що мисткиня належить до везучих людей і в свої міркування вкладає такий зміст, що ніби їй падає манна небесна, що ті звання і посади далися просто і легко, без особливих зусиль.

Але так може міркувати лише той, хто звик жити безпроблемно, а то й легковажно, кому залагодження найпростішої справи видається подвигом.

Ніщо в нашому житті не дається даремно. Інколи, правда, бувають випадки, коли якась сила начебто обдаровує тебе, але з часом усвідомлюєш, що то був аванс, кредит довіри, які необхідно відпрацьовувати до сьомого поту. Добре, коли це своєчасно збагнеш, а якщо ні, то людина, особливо митець, окрилений власними амбіціями, стає на слизьку стежину уявної величі, яка досить швидко виводить з віртуального світу до розчарувань, спустошення і деградації особистості.

Тетяні Галькун ніщо не давалося просто і легко, а тим більше - автоматично. Вона народилася в сім’ї працелюбній, але нужденній, адже батько повернувся з тієї страхітливої війни інвалідом найтяжчої групи. В чотирнадцять років стала напівсиротою - від виснажливої колгоспної праці померла мати Неоніла Євлампіївна, якій ледь виповнилося сорок літ. Коли вона однієї травневої днини прощалася в немилосердних муках з цим світом, то настійно просила свого чоловіка

Енциклопедія сучасної України. Т. 5. 2006

ГАЛЬКУН Тетяна Дмитрівна (26. 01. 1947, с. Ропотуха Уман. р-ну, нині Черкас, обл.) - живописець і педагог. Дружина А. Якубюка. Нар. художник України (2004). Чл. НСХУ (1980). Закін. Київ, худож. ін-т (1972; викл. Т. Голембієвська, В. Костецький, В. Шаталін). Працювала 1972 - 93 на Волин. худож.-вироб. комбінаті;

від 1993 - ст. викл., від 1999 - доц., від 2004 - зав. каф. образотвор. мист-ва Волин. ун-ту (Луцьк). Заснувала в Луцьку власну школу живопису. Працює у галузі станк. живопису; осн. жанри - натюрморт і пейзаж. Учасниця обл., респ., зарубіж. худож. виставок від 1972. Персон. - у Луцьку (1977, 1985, 1996 - 98, 2002, 2004), м. Володимир-Волинський (Волин. обл., 1989), м. Холм (1979, 1987, 1990, 1992), м. Замостя (1987), м. Люблін (2005; усі - Польща). Образ, світу Г. притаманні сполучення лірико-поет. і філос. начал, поєднання укр. нац. образності та виражав, засад 20 ст. Конструює світло-кольорове середовище, насичує твори оптимізмом. Окремі роботи Г. зберігаються у Штаб-квартирі ЮНЕСКО; у Любліні засн. галерею її творів. Авторка метод, посібників «Основи живопису» та «Основи кольорознавства» (обидва -1999), навч. посібника «Натюрморт: Історія, теорія і практика» (2005, співавт.; усі - Луцьк). (Див. іл. на с. 486). Тв.: «Квіти на вікні» (1969), «У рідній хаті» (1973), «Під мирним небом», «Радісна пора» (обидва - 1979), «Дзвіночки» (1980), «Серпневі дні», «Подих весни» (обидва - 1982), «Дівчата колгоспних ланів» (1984), «Підпаски» (1985), «Після Чорнобиля» (1991), «Спогади про дитинство» (1996), «Трави мирних ланів» (1998), «Калина» (1999); цикл темат. картин і пейзажів «Стежинками Лесі Українки» (1989 - 93); серія натюрмортів «Щезаюче Полісся» (1988 - 2005); портрети - «А. Якубюк» (1995), «Актриса Ю. Максименко», «А. Ощепков» (обидва - 1996), «Фундаторка Києво-Могилянської академії Г. Гулевич» (1997).

Ліг.: Тетяна Галькун: Каталог. К., 1980; Тетяна Галькун: Каталог виставки творів живопису. Лц., 1988; Якубюк А. Тетяна Галькун. Л., 1997; Загаєцька О. Двоєдиність І І ОМ. 2003. № 4; Стала художниця народною // Уряд, кур’єр. 2004, 9 квіт.; Якубюк А. На рідній землі: Життя і творчість нар. художника України Тетяни Галькун. Л., 2005

3. О. Пахолок

Черкащина універсальна енциклопедія. Київ. 2010

ГАЛЬКУН Тетяна Дмитрівна

(26.01. 1947, с. Ропотуха Уманського р-ну) - живопи¬сець і педагог; нар. художник України (2004). Чл. НСХУ (1980). Закінчила Київський худож. ін-т (1972; викладачі Т. Голембієвська, В.Костецький, В. Шаталін). У 1972 - 93 працювала на Волинському худож.-виробничому комбінаті; від 1993 - старший викладач, від 1999 - доцент, від

2004 - зав. кафедри образотворчого мистецтва Волинського ун-ту (Луцьк). Заснувала в Луцьку власну школу живопису. Працює у галузі станкового живопису; основні жанри - натюрморт і пейзаж. Учасниця обласних, (респ., зарубіжних худож. виставок від 1972. Персональна - у Луцьку (1977, 1985,1996 - 98, 2002, 2004), у м. Володимир-Волинську (Волинська обл., 1989), у м. Холм (1979, 1987, 1990, 1992), у м. Замостя (1987), у м. Люблін (2005; усі - Польща). Окремі роботи зберігаються у штабквартирі ЮНЕСКО; у Любліні засновано галерею її творів. Авторка методичних посібників: «Основи живопису» та «Основи кольорознавства» (обидва - 1999), навчального посібника «Натюрморт: Історія, теорія і практика» (2005, співавтор; усі - Луцьк). Твори: «Квіти на вікні» (1969), «У рідній хаті» (1973), «Під мирним небом», «Радісна пора» (обидва - 1979), «Дзвіночки» (1980), «Серпневі дні», «Подих весни» (обидва - 1982), «Дівчата колгоспних ланів» (1984), «Підпаски» (1985), «Після Чорнобиля» (1991), «Спогади про дитинство» (1996), «Трави мирних ланів» (1998), «Калина» (1999); цикл тематичних картин і пейзажів «Стежинками Лесі Українки» (1989 - 93); серія натюрмортів «Щезаюче Полісся» (1988 - 2005); портрети - «А. Якубюк» (1995), «Актриса Ю. Максименко», «А. Ощепков» (обидва - 1996), «Фундаторка Киево-Могилянської академії Г. Гулевич» (1997) та ін.

Літ-ра: Якубюк А. Тетяна Галькун.

- Львів, 1997. - С. 34; Стала художниця народною // Урядовий кур ’єр. - 2004. - 9 квітня; Якубюк А. На рідній землі: Життя і творчість народного художника України Тетяни Галькун. - Львів, 2005. - С. 67; Енциклопедія Сучасної України. - Т. 5. - К., 2006