Караваєв Володимир

Кречів

Караваєв Володимир

5 серпня 1889 - народився Володимир Федорович Караваєв у селі Кречів тепер Іваничівського району Волинської області.
1900 - втративши дружину батько одружився вдруге. Матір'ю хлопчакам стала дочка священика Надія Петрівна Малевич, учителька Володимир-Волинської гімназії.
1951 - штатний художник Волинського обласного товариства художників в м. Луцьк
1906 - Володимир завершив семирічне навчання у Грубешівській чоловічій прогімназії (Польща).
1914 - сім'я змушена була евакуюватись до Житомира. Після війни Караваєви повертаються до родинного маєтку.
1919 - Володимир Федорович одружується вдруге з фельдшеркою з села Грибовиця Дарією Хомівною Герасимчук.
1922 - не стало батька художника - Федора Караваєва.
- картини В. Ф. Караваєва неодноразово експонувалися на обласних художніх виставках та на республіканській виставці в м. Києві.
21 лютого 1975 - художник помер у віці 86 років, похований на кладовищі рідного села Кречів

125 років від дня народження В. Ф.Караваєва

125 років від дня народження В. Ф.Караваєва (1889 - 1975)-

українського художника.

Володимир Федорович Караваєв народився 5 серпня 1889 року у селі Кречів (тепер Іваничівського району Волинської області), яке розташоване на березі річки Західний Буг, у родині Федора Олександровича Караваєва.

Рід Володимира Караваєва походить з волзьких країв (Росія). Далекі предки митця були успішними заможними купцями. Дід художника - дворянин, полковник російської армії Олександр Опанасович Караваєв призначається Головою палати Волинського суду та оселяються на Волині. Викупляє і стає власником маєтку «Сокольники» у Прибужжі між селами Кречів і Мовники з ланами, луками, лісами (за переписом 1911 року близько 300 гектарів), який згодом заповідає синові Федору.

Саме тут проходило дитинство Володимира. Мальовнича природа, захопливі краєвиди вплинули на формування світогляду і подальшу творчу долю майбутнього художника. Хлопчик рано втратив матір. Крім Володимира, в сім'ї підростав брат Микола, сестри Ліза і Марія померли в ранньому віці. Батько одружився вдруге (1900 р.). Матір'ю хлопчакам стала дочка священика Надія Петрівна Малевич, учителька Володимир-Волинської гімназії. У сім'ї з'являються на світ Ольга, Борис та Євген. Дім Караваєвих стає осередком культури у селі, освічена господиня навчає своїх і сільських дітей грамоті, рукоділлю, сама читає їм книги, на великі свята обдаровує подарунками.

У 1906 році Володимир завершив семирічне навчання у Грубешівській чоловічій прогімназії (Польща). Одразу після закінчення гімназії батьки відправляють його на навчання до Києва, сподіваючись, що їхній син стане священнослужителем. Але попри волю батьків Володимир обирає навчання у Київському художньому училищі, де стає учнем Миколи Пимоненка (1862 - 1912), відомого українського художника-пейзажиста, члена Товариства передвижників. Не отримавши вищої художньої освіти, покинувши навчання, юнак повертається додому. На батьківщині художником були написані перші картини. Творчість перервала Перша світова війна. Сім'я змушена була евакуюватись до Житомира. Перед від'їздом Володимир заховав свої твори у вуликах, деякі закопав. Під час військових дій, коли село перетинала лінія фронту, на маєтку перебувала австрійська комендатура. Солдати знайшли сховок та, на превеликий жаль, знищили його. Після війни Караваєви повертаються до родинного маєтку.

Ранній шлюб митця виявився невдалим. Тому в 1919 році Володимир Федорович одружується вдруге з фельдшеркою з села Грибовиця Дарією Хомівною Герасимчук. У Караваєва народжуються сини Всеволод та Ростислав, підростає донька Марійка (від першого шлюбу).

З приходом нової влади відбулись аграрні реформи та розподіл Землі. У 1922 році, не стало батька художника - Федора Караваєва. Земля була поділена між дітьми, Володимирові дісталось у спадок

50 гектарів, які доводилось обробляти самотужки. Він перший відокремився від родини, побудувався серед мальовничої природи на «Кругляку». Господарські клопоти, турбота про дітей займали багато часу, тому творчість відійшла на задній план. Через багато років, коли діти підросли і міцно стали на ноги, сам господар був розкуркулений радянською владою, а землі перейшли у власність держави, у Володимира Федоровича з'явилась можливість плідно займатися живописом.

Художник пише пейзажі та натюрморти, створює декілька авто-портретів. Дворянське походження та брак вищої освіти не давали можливості бути членом Спілки художників. Незважаючи на це, картини В. Ф. Караваєва неодноразово експонувалися на обласних художніх виставках та на республіканській виставці в м. Києві.

Помер самобутній художник 21 лютого 1975 року у віці 86 років, похований на кладовищі рідного села Кречів.

Володимир Федорович Караваєв, хоч і не став знаменитим, але залишив після себе дорогоцінний спадок, який представляє інтерес не тільки для шанувальників живопису, але й для істориків, краєзнавців, адже на деяких полотнах змальовані давні архітектурні споруди, які не збереглись до наших днів. Його роботи зберігаються в музеях Волинської області та приватних колекціях.

Ілона Несторук

Література:

Бобак О. Родина Караваєвих / О. Бобак, Я. Розік // Минуле і сучасне Волині та Полісся : Олександр Цинкаловський і край: матеріали XXVII Міжнар. наук, іст.-краєзн. конф., присвяч. 1020-ій річниці від першої писем. згадки про Володимир та 110-річчю від дня народж. О. Цинкаловського. - Луцьк, 2008.-С. 129 - 134.

Каталог VI обласної виставки народного образотворчого мистецтва Волині, присвяченої декаді української літератури і мистецтва в Москві. -Луцьк, 1960.-74 с.

Караваєв В. Ф.-с.9,41 - 43.

Кужель І. Етюдні пошуки Володимира Караваєва /1. Кужель І і Інтелекту-альна еліта Волині. - Луцьк, 2012. - С. 197 - 206.

Осауленко Є. М. Неопубліковані документи про навчання волинського живописця Володимира Караваєва (1889 - 1975) в Київському художньому училищі протягом 1909 - 1912 років / Є. Осауленко // Інтелектуальна еліта Волині. - Луцьк, 2012. - С. 237 - 242.

Бурим Т. «Я падав у землю Прибужжя зерном...» : до 120-річчя від дня народж. /Т. Бурим // Наше місто. - 2009. - 9 лип. - С. 3.

Люпа В. «Відав Настя» на волинський лад / В. Люпа // Віче. - 2005. - 18 серп.-С. 9.

Люпа В. Дворянське гніздо / В. Люпа // Волинь-нова. - 2011. - 19 верес. - С.6

Малиновський О. Знайомство зі славним художником Караваєвим / 0. Малиновський // Слово правди. - 2009. - 4 серп. - С. 3.

Малиновський О. Співець краси Побужжя / О Малиновський // Рад. Во- линь. - 2011.-13 січ. - С. 4.

Малиновський О. Художник й людина по вірі / О. Малиновський // Колос.-2009.- 21 лип.-С. 4.

Янович Б. Музейна експедиція до маєтку Караваєвих / Б. Янович // Слово правди. - 2009. - 10 листоп. - С. 3.

Янович Б. Прибужжя на полотнах Володимира Караваєва / Б. Янович // Слово правди. - 2009. - 29 груд. - С. 2

Ілона Несторук

Хивопис

Фото