Клембовський Бонавентура

Кременець

1795 - Клембовський Бонавентура Францевич народився на околиці Кременця в бідній багатодітній сім'ї на Волині.
1802 - закінчив Волинський ліцей. Учень Йозефа Пічмана.
1816 - 1825 працював помічником Й.Пічмана, а згодом і викладачем рисунка. Виконав портрети Алозія Фелінського, пані Покутської, кременецького лікаря Антоніо Бопре.
1826 - 1829 - навчався у Віленському університеті в Яна Рустема, підтримував близькі стосунки з родиною Соломеї Словацької-Бек (матір'ю Юліуша). Створив серію портретів посербниці Саломеї та Хесилії Бецу, її песербиці, професорів Адамовича (1829), С.Гріневича, Ігнасіо Боровського, олійні портрети Й.Вольфганга й Алоїзи Гелени Вольфганг, Вацлава Пелікана ректора Віленського університету
1829 10 січня -ставши урядовим стипендіантом, стажувався в Дрездені, Парижі.
1834 - 1839 - після закриття Волинського ліцею переведений до Університету Св. Володимира в м.Київ.
1839 - переведений на посаду викладача малювання до Харківського університету.
1844 - повертається в Кременець.
1888 - художник помер.
Портрет невідомого (автопортрет?). 195 І Б. Клембовський (?). 1830 - 1840 - ві роки. [Харківський художній музей]
Портрет В. Г. Бессера. Б. Клембовський. 1830-ті роки. [Музей українського мистецтва. Київ]

Рубан В.В. Український портретний живопис першої половини 19 ст. К. Наукова думка. 1984, С. 193-197

«… Зокрема, тісні й інтенсивні зв'язки існували між Віденським університетом і Волинським ліцеєм. Тому не випадково, що коли після відкриття Київського університету постала потреба у висококваліфікованому у своїй справі викладачеві мистецьких дисциплін, то цією кандидатурою стає вихованець і викладач Кременецького ліцею Бонавонтура Клембовський34, котрий після закриття царським урядом ліцею переводиться до Київського університету. Ймовірно, що кандидатура Клембовського була найбільш здатною задовольнити ті потреби, які передбачалися університетською програмою з образотворчого мистецтва.

Ким же, до речі, був Б. Клембовський, яке місце посідав у тодішній художній культурі, якого рангу художником він був, звичайним ремісником чи натурою творчою? Досі про нього не було майже нічого відомо. І лише пошуки в архівних і музейних сховищах дозволяють скласти певне уявлення про нього як про художника свого часу, що мав непересічне обдарування.

Доля розпорядилася так, що талановитий учень Я. Рустема, якого друзі вважали «одним з перших польських рисувальників» 35, Бонавентура Клем¬бовський став діячем української художньої освіти. Отже, перші уроки Клембовський отримав у Й. Пічмана у Кременці. Про неабиякі мистецькі здібності Клембовського вже на початкових етапах свідчить похвальний лист, виданий йому Волинською дирекцією 36, де зазначається швидке зростання його майстерності.

Після закінчення Віденського університету він завершує своє навчання в Парижі, про що збереглися його згадки: «Коли університет мене відправив за кордон, я питав сам себе, чому мене навчать ці глупі французи... але як тільки я приїхав до Парижа, як тільки побачив майстерню, ці шедеври мистецтва, ці чудеса пензля й олівця... я викинув пиху із серця і подумав: який же я осел! Я нічого не вмію! А коли я показав свої власні рисунки, які вважав шедеврами... ці глупі французи примусили мене починати з малювання очей» 37. З цього спогаду видно, що перебування за кордоном чимало дало Клембовському для професійного вдосконалення. Повернувшись з Парижа і розпочавши викладацьку діяльність в Кременецькому ліцеї, художник мав не лише ґрунтовну фахову підготовку, а й досить широку обізнаність з рівнем тогочасного європейського мистецтва, який значною мірою визначався тоді французькою школою. Тож, коли 1834 р. його переводять у зв'язку із закриттям ліцею як розсадника вільнодумства до Києва, то новозаснований Київський університет в його особі отримує досвідченого педагога. Він докладає багато зусиль для налагодження нової справи, на основі колекції Кременецького ліцею і Віденського університету створює зібрання живописного кабінету, дбає про те, щоб забезпечити цей кабінет якщо не першорядними, то досить високими за мистецьким рівнем зразками. Клопочеться про чіткий облік і упорядкування колекції38, пропонує придбати кілька гарних копій з творів Рембрандта, які можуть бути, на його думку, «дуже корисними для живописного кабінету» 39. 1839 р., після відомої «справи Конарського», коли університет у Києві було закрито па рік і більша частина викладачів поз¬бавлена посад, Клембовський був переведений до Харківського університету 40. Про те, що Клембовський цінувався як фахівець і як особа, свідчить той факт, що при переведенні його до Києва, як він пише сам у «прошенії» до ради університету, «попечительне начальство клопоталося, щоб залишити мені той же оклад, який я отримував у колишньому Волинському ліцеї - по 2160 крб. асинаціями» 41.

З цього «прошенія» дізнаємося і про те, як не хотілося йому полишати свою посаду у Києві, він просить раду не переводити його до Харківського університету, «зважаючи на те, що переміщення моє відбулося з волі начальства, а не по моєму проханню»42. Але начальство, виконуючи наказ царя стосовно «Університету св. Володимира і учбових закладів в губерніях Київській, Подільській і Волинській» і вважаючи, очевидно, Клембовського також «небезпечним», наказує йому виїхати негайно 43. Попечитель Київського учбового округу пише до ради університету: «...лектора Плансона і вчителя малювання Клембовського, призначених міністром в Харківський університет, відправити туди, першого після перевірки студентів з його предмета, а останнього зараз же, з ви¬дачею їм на рахунок університету п'ятисот крб....» Розпорядження про «переміщення» Клембовсько¬го було дане у травні 1839 р., а вже у липні цього року рада університету доповідає київському губернаторові, що «учитель рисування... Титулярний радник Бонавентура Францев син Клембовський... переміщений на таку саму посаду до імператорського Харківського університету» 44. За цими скупими рядками архівних документів ховається доля митця передових поглядів, обдарованого портретиста, який у своїй творчості звернувся до зображення людини нового складу, до образу прогресивного вченого, що вже само по собі свідчить про соціальну позицію митця.

Для творчості Клембовського показовий «Портрет В. Г. Бессера» (30-ті роки, ДМУОМ). Він цікавий не лише своїми художніми якостями, а й тим, що є прикладом поглибленого розв'язання образу вченого.

Колега Клембовського по Волинському ліцею, «учитель зоології і ботаніки, надворний радник, доктор медицини, різних наукових товариств член» Віллібальд Готлібов Бессер, німець за походженням, навчався в рідному Інсбруку. 1807 р. він закін¬чив Краківський університет, одержав тут ступінь доктора медицини. 1808 р. на запрошення візитатора Т. Чацького приїздить до Кременця викладати «природничу історію» у Волинській гімназії. Цього ж року «згідно із цим ВИКЛИКОМ і укладеною угодою виряджається за рахунок Волинської гімназії до Відня для самовдосконалення у цій науці»45. Ще через рік Бессер видав двотомну працю про флору Галичини, яка не втратила свого значення й донині. Бессер, почесний член трьох академій і восьми наукових товариств - Лондона і Москви, Берліна і Відня та ін., крім численних наукових праць «від колиски зростив і розширив до 12 000 видів рослин» славнозвісний Ботанічний сад Волинської гімназії, зібрав величезний гербарій 46, який дійшов до нашого часу, був людиною талановитою і над¬звичайно діяльною.

Про його гуманність свідчить факт, що «під час лютування в 1831 р. у місті Кременці епідемічної хвороби, лікував він без плати будь-якого стану людей... а за припиненням означеної хвороби шпиталь бідних й донині в його парафії» 47.

Портрет Бессера пензля Клембовського - одна із вдалих спроб розкрити цінність і людяність вченого. Поколінне зображення чорнявого чоловіка середніх років сповнене зосередженості й невимушеності. Стриманий колорит будується на поєднаннях темних кольорів одягу, чуба, бакенбардів і рожевуватих тонів обличчя й руки з обручкою. Постать добре читається на брунатному рівномірному тлі. Вишуканий одяг - високий комір білої сорочки пов'язаної шийною хусткою, крій сюртука, зачіска - все дозволяє визначити час написання твору - початок 30-х років. Привертає увагу цікавий засіб, застосований митцем - легкий поворот постаті, що передає рух і самозаглибленість Бессера. Цей твір виказує в Клембовському живописця, здатного до складних пластичних завдань портретної композиції, вправного рисувальника і неабиякого колориста.

З інших творів Б. Клембовського портрети ректора Віленського університету І. А. Снядецького (1830), професора хімії А. А. Снядецького (1830), М. Боровського, префекта медичного інституту при Віденському університеті В. В. Пелікана (обидва - початок 30-х років, місцезнаходження невідоме) характерні потягом до розширення психологічного трактування натури. Він на контрастному протиставленні зовнішньої статики і внутрішньої напруженості, на відносно самостійній виразності жесту і пози будує складний підтекст образу романтичної натури, життєвідчуття якої вдало втілюється в стримано-зваженому живопис-по-зображальному ладі твору.

Отже, судячи з художніх достоїнств портрета, з тієї свободи і невимушеності, з якою художник передає характер зображеного, внутрішній стан і манеру триматися, переконуємося, що перед нами справді людина високого інтелектуального і духовного рівня. Так само переконуємося і в тому, що автором цього твору є справді художник, який добре розумівся на своєму ремеслі і якому близьке й зрозуміле середовище вчених, з яким у нього були досить тісні контакти.

Сам Клембовський, з волинського дворянського роду 48, крім мистецької освіти мав, очевидно, досить значну підготовку з наукових дисциплін. В усякому разі, можна припустити, що орієнтувався в них він з достатньою легкістю. Вірогідно, приналежність його до дворянського стану сприяла більш безперешкодному отриманню різнобічного виховання і розвитку.

Дальша доля митця невідома - де він працював після 1844 р., коли полишив викладати в Харкові іі повернувся до Кременця. Йому на той час виповнилося сорок два роки і він був у розквіті творчих сил. На сьогодні відомо кілька творів художника. Щоправда, в колекції ХХІІ с. «Портрет невідомого (Автопортрет?)» (3О-40-ві роки, із збірки М. Фрадкіна), який характером трактування образу, прийомами композиції нагадує його роботу. Примітною ознакою є своєрідно змалювання рук, передача погляду, рисунок очеіі. Стримано чорно-вохристий колорит перегукується з колірним строєм «Портрета В. Бессера».

Діяльність Б. Клембовського відіграла помітну роль як у художньому вихованні й освіті, так і в становленні реалістичного портрета, тому ціл¬ком правомірними будуть дальші пошуки творчої спадщини митця.

34 Клембовський Бонавентура Францевич v(1795, в інших джерелах 1802 - 1888) - родом з Волині. До 1815 р. навчався у Волинській гімназії (згодом ліцеї). Після закінчення був призначений помічником учителя малювання. З 1827 р. вчився живопису в Я. Рустема у Віденському університеті. 1829 р. для вдосконалення навчання був посланий до Франції. Після повернення у 1833 р. призначається вчителем малювання Кременецького ліцею. 1834 р. переведений вчителем малювання до Київського університету, а 1839 р.- до Харківського університету, де викладав до 1844 п.

35 Kowalski Fr. Wspomnienia.- Ki¬jów, 1912, s. 116.

36 ЦДІА УРСР, ф. 710, on. 2, cnp. 418-a.

37 Цит. за кн.: Свирида И. И. Польская худояїественная жизнь.- М., 1978. с. 140.

38 КМДА, ф. 16 (1836 р.), оп. 276, од. зб. 619, арк. 1 - 8.

39 Там же, ф. 16 (1838 р.) оп. 2"5, од. зб. 303, арк. 1.

40 Там же (1839 р.),оп. 278, од. зб. 113.

41 Там же, од. зб. 124, арк. 1. К. Павлов, що заступив у 1839 р. місце Клембовського, одержав набагато менший «оклад жалування» - 500 крб. ср. на рік, тобто по 1750 крб. асигнаціями.

42 Там же, арк. 2.

43 Там же, од. зб. 113, арк. 2 - 2 зв.

44 Там же. арк. 37.

45 Там же, ф. 16 (1836 р.), оп. 276,

од. зб. 805, арк. 25.

46 Цей гербарій зберігається у Центральному науково-природничому

музеї АН УРСР.

47 КДМА, ф. 16 (1836 р.), оп. 276, од. зб. 805, арк. 28 зв.

48 Про дворянство Клембовських свідчить «прошение» брата Б. Клембовського, Вікентія, який служив «журналистом в Вольїнском дворянском депутатском собрании». В. Клембовський зверта-

ється до ради університету з про-

ханням: «...прислать в возможной

скорости для приобщения к делу о дворянстве рода сего, форму¬лярний о службе список состоя-щего в Киевском уннверситете учителя рисованья Бонавентурн Клембовского, родного брата упо-мянутого просителя...» (КМДА, ф. 16 (1838 р.), оп. 275, од. зб. 234, арк. 1)