Корецький Олександр

Корецький Олександр

1920 11 березня - народився в с. Скобелка на Волині в сім’ї церковного старости.
- закінчив місцеву семилітку.
- навчався в іконописній школі Почаївської Лаври.Співав у великому архієрейському хорі.
1939 - повертається в рідне село.
1941 - служба в Червоній армії.
В пам'ять про батька намалював для Миколаївської церкви села Скобелки ікони "Успіння пресвятої Богородиці", "Святий Володимир", "Спаситель", "Божа Мати".
- чотирнадцять місяців в застінках НКВД, відтак були тортури і десять років таборів у Мордовії за те, що намалював портрет свого двоюрідного брата повстанця Орленка (ним був Федір Янюк із Скобелки).
- коли повернувся розписував храми Тернопільської, Кіровоградської, Львівської областей, Київських соборів, Свято-Вознесенського храму м.Горохова, Печерної церкви Почаївської Лаври, ікони «Божа Мати та її слід на землі».
- до відкриття музею «Козацькі могили» в селі Пляшева Рівненської області реставрував в Георгіївській церкві роботи відомого українського живописця І.С.Їжакевича.
1996 - удостоєний обласної премії імені Йова Кондзелевича.
1997 - «Шевченко над Дніпром», «Щасливе дитинство», «Бій під Милятином», «Розстріляна молодість», «Дитинство Шевченка»
Жив і працював в м. Горохові.
1997 - художник помер

Вернісаж у “Приватбанку” Волинь. 2000

Вернісаж у “Приватбанку” Волинь. 2000 15 січня

Досить оригінально відзначено у Горохові п’яту річницю від дня утворення тут відділення Волинського головного регіонального управління «Приватбанку». З нагоди цього1 невеличкого і ювілею його працівники організу-* вали у приміщенні відділення вис-j тавку робіт художників-горохівчан І Олександра Корецького та Воло-I димира Гетьманчука. j Народився Олександр Іванович у селі Скобелка. Малював з дитинства, а природний хист до малювання переріс у майстерність завдяки навчанню в школі іконопису у Почаївській лаврі. Намічалося подальше навчання у Варшаві, але завадила Друга світова війна. Не здійснилися багатообіцяючі плани та перспективи і по її закінченні. За те, що намалював портрет свого односельчанина-повстанця, ста-лінщина відправила молодого художника на довгі роки до ГУЛАГІ-вських таборів у Мордовії. Але склалося так, що і тут невдовзі отримав змогу малювати. Після виходу на волю увесь свій мистецький талант віддав іконописові, розписам і реставрації давніших розписів храмів Господніх. Незадовго до смерті був запрошений розписувати храми в Єрусалимі, але поїхати туди вже не судилось.

Володимир Гетьманчук, зять Олександра Корецького, народився 1961 року в селі Грушів Іваничі-вського району. У доробку художника - вже багато чудових картин. Зокрема і на козацьку тему. А ще - розписи храмів у Києві, Почаєві, на Волині, Вінниччині, Тернопільщині, в Роси. Витримавши неабиякий конкурс, в 1997 році Володимир Гетьманчук був запрошений на розписи храму в місто Горліци у Польщу. Працюючи там упродовж трьох літніх сезонів, намалював 82 ікони.

Роботи Володимира Гєтьманчу-ка, який за часів СРСР став лауреатом Всесоюзного фестивалю народної творчості, були і на виставках у СІ1ІА та Канаді. На жаль, із однієї такої виставки найкращі картини Гетьманчука (оціночна вартість - 20000 американських доларів) не повернулися в Україну і до сьогодні.

До відкриття виставки творів Олександра Корецького та Володимира Гетьманчука в Горохівсь-кому відділенні «Приватбанку» його регіональне управління видало мальовничий проспект, у якому і перелік найкращих творів обох художників, і їхні фотопортрети та короткі біографічні довідки про кожного.

Тут же було проведено і грошову лотерею по номерах рахунків депозитних вкладів у відділенні «Приватбанку». Хтось виграв 50 гривень, хтось 20 чи 10. Але цікаво те, що майже половина виграшів випала на долю вкладників-пенсіонерів. Для «Приватбанку» ж, схоже на те, доброю звичкою стали підтримка розвитку мистецтва, літератури і художньої творчості.

Петро Боярчук, влас. кор. «Волині»

Петро Боярчук