На головну
Турійщина.




VIII-IX ст. – в Турійську, Перевалах, Миляновичах, і Новому Дворі існували городища.

1097 - Перша писемна згадка про містечко Турійськ . Згідно переказів, містами в період Галицько-Волинської держави були Городилець і Клевечко /Клевецьк/.
X-XІІ ст.- територія як частина земель історичної Волині входила до складу Київської Русі. У другій половині ХІІ століття ввійшла до Волинського, а в 1199 році – до Галицько-Волинського князівства.
1340- Турійськ захопила Литва.
1504 - право раз на тиждень проводити торг.
1540 - пожалований Р.Сангушку, який передав його дочці Олександрі й затю І.Заславському.
1594 - В.Заславський передав в оренду Фалібовському.

1759 - Турійськ отримав Магдебурзьке право. Миляновичі –у 1543, Мацеїв /Луків/- у 1557, Серкізів /XVI-XVII ст./, Озеряни /ХУІ-ХІХ ст./, Дожва /ХУІст./.

1340 - Турійщина підпала під владу Литви,

1569 - після Люблінської унії, Турійськ загарбала Польща.

1648-54 рр. - під час народно-визвольної війни були зруйновані замки у Мацейові /Лукові/, Миляновичах, Овлочині, Перевалах, Туличеві, Турійську.

1652 - відбувся сеймик шляхти Волинського воєводства.

1667 - за Андрусівським перемир’ям Турійськ знову відійшов до Польщі

1673 - став власністю князя Вишневецького, а потім коронного гетьмана Й.К. Любомирського.

1700 - гетьман Й.К. Любомирський наказав збудувати костел який був освячений 1812 р.

1759 - надано магдебургське право

1773 - дістало дозвіл влаштовувати 2 великі ярмарки на рік (кожен по 4 тижні)

1795 - під час третього поділу Польщі, у складі Західної України приєднана до Російської імперії.

найбільші землевланики були графи Мошинські

церкви Преображенська, Миколаївська, Євстафія

1795-97 рр. входв до Волинського намісництва,

1797-19 рр. – до Волинської губернії.

1812 - поблизу Турійська завязався бій 3-ї російської армії (генерала Тормасова)з корпусами Шварценберга і Роньє.

1850 рр. - власник містечка Ю. Оржешко

1860 рр. - власник містечка Е. Оржешко

діяло 2 водяні млини, шкіряний завод

1847-48 рр. на Турійщині, як і у всій Західній Україні, проведено інвентарну реформу, за якою панщина обмежувалась трьома днями на тиждень.

1861 - скасоване кріпосне право. Але збереглось поміщицьке землеволодіння і селянське малоземелля. На селі панувала необмежена сваволя царської адміністрації. Проводилась русифікація українців.

1875 - відкрили двокласне училищета аптеку

1895 - запроваджео 12 одноденних ярмарок

1906 - лікарню

ХІХ-ХХ ст. - населені пункти нинішнього району входили до складу Вербської, Новодвірської, Олеської волостей Володимир-Волинського повіту, Любитівської, Мацеївської, Старокошарської, Турійської волостей Ковельського повіту Волинської губернії.

1908-14 рр. в окремих селах було ліквідовано черезсмужжя. Селяни, переселившись на хутори, отримали землю в одному місці.

Перша світова війна, під час якої близько 60% чоловічого працездатного населення віком від 20 до50 років було мобілізовано в царську армію. При наближенні фронту у серпі 1915 року, царські власті примусово відселили на схід частину населення, а села палили, щоб залишити ворогові пустелю.

1915-18 рр. Турійщина знаходилась під окупацією австро-угорських військ.

Наприкінці 1918 р. на територію Турійщини вступили петлюрівські війська.

На початку 1919 року її захопили польські жовніри.

у серпні 1920 року - захопили червоноармійці.

у жовтні 1920 року – знову захопили польські війська.

1921 - за Ризьким мирним договором у складі Західної України відійшла до Польщі.

1920-30 рр. проведено комасацію, в результаті якої більшість селянських сімей переселились на хутори, отримавши землю в одному місці. У роки другої Речі Посполитої соціальний гніт і політичне безправ’я доповнювались жорстоким національним гнітом. Польські окупанти всіма засобами придушували українську культуру, здійснювали політику насильницького ополячування українського населення. Закривались школи та культурно-освітні установи “Просвіта”,”Рідна хата”, “Союз українок” та інші.

1930 рр. масова еміграція селянських сімей за кордон, зокрема в США, Канаду, Парагвай, Уругвай.

1935 - виникла Організація Українських Націоналістів.

Вересень 1939 року – вступ Червоної Армії на територію Західної України. 22 жовтня 1939 року населення взяло участь у виборах до Народних Зборів Західної України. Серед обранців були В. Леончук з Передмістя – Турійського, І.Тишик та С.Дубік із села Обенижі, О.Заславський із села Купичів, С.Крисюк із містечка Мацеїв / нині селище Луків /. 27 жовтня 1939 року вони разом з іншими депутатами ухвалили Декларацію про встановлення радянської влади на західноукраїнських землях, про конфіскацію земель поміщиків,монастирів, державних урядовців, національних банків. Вся земля стала державною власністю.

1940 - Турійськ став центром новоутвореного району.

1962 - у зв’язку з об’єднанням районів він був включений до складу Ковельського району, а в 1965 році відновлений.

22 червня 1941 року фашистські літаки бомбардували військові аеродроми, які будувались у селах Залісці та Дольськ, залізничні станції Мацеїв і Турійськ, село Соловичі та інші.

Село Вовчак влітку 1942 року стало одним із центрів в Україні, де формувалась Українська Повстанська Армія, у яку входили представники 16 народів. УПА перешкоджала вивезенню молоді, зерна, лісу у Німеччину, постійно вступала в бойові дії з німецькими каральними загонами.

Наприкінці 1943 – на початку 1944 року у селі Туричани діяв партизанський загін імені Леніна.

У роки Другої світової війни воїни УПА вели бойові дії на три фронти: проти німецьких окупантів, польських шовіністів і червоних партизанів. Найбільші бої на терені району воїни УПА провели з німецькими військами біля села Радовичі. 24 липня 1943 року вони розгромили німецький каральний загін чисельністю 500 чоловік, знищивши понад 100 солдатів та офіцерів, стільки ж поранили, захопили всю військову техніку. 7-9 вересня того ж року у триденній битві три курені УПА під командуванням заступника командира групи “Турів” Вощака розгромила німців, які втратили 298 чоловік вбитими і пораненими, захопили в бою багато вогнепальної зброї. 1943-1944 роки – рейкова війна з фашизмом. У роки окупації німецько-фашистські війська організували звірячу розправу над єврейським населенням Турійська і Мацейова, знищивши понад 9 тисяч осіб, українським – Туличева, Клюська та інших. 8 березня 1944 року розпочалось визволення Турійщини від фашистських окупантів. Із 30 квітня по 4 липня по річці Турії проходив радянсько-німецький фронт, де велися жорстокі бої. Понад 2500 бійців і командирів Червоної Армії було нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. 8 липня 1944 року поблизу села Торговище відбулась жорстока танкова битва, яку місцеві краєзнавці називають “Прохорівка на Волинському полі”. 20 липня 1944 року завершено визволення району, вигнанням німецьких окупантів із сіл Турія і Туропин.

1944-1947 роки – репресії органів НКВС проти українських повстанців та членів їх сімей. З квітня 1951 року органами безпеки СРСР заарештовано понад 20 учнів десятого класу Луківської середньої школи за участь у Молодіжній організації демократів, яку очолював сімнадцятирічний Віталій Мелещук. “Трійкою” кожного із них позбавлено волі строком на 25 років.

1947-1948 роках проведено колективізацію сільського господарства, а в 1951 році укрупнено колгоспи, ліквідовано хутірську систему.

художники
події
ресурси






 

 


ТУРІЙСЬК
(Тураск, Турейско, Туржиськ, Турейськ).


ПОВЕСТЬ ВРЕМЕННЫХ ЛЕТ. ЧАСТЬ 4
В год 6605 (1097).

И сказал Давыд: "Нет их здесь"; ибо он (Святополк) послал их в Луцк. Когда же они отправились в Луцк, Туряк бежал в Киев, а Лазарь и Василь воротились в Турийск. И услышали люди, что те в Турийске, кликнули люди на Давыда и сказали: "Выдай, кого от тебя хотят! Иначе сдадимся". Давыд же, послав, привел Василя и Лазаря и выдал их. И заключили мир в воскресенье. А на другое утро, на рассвете, повесили Василя и Лазаря, и расстреляли их стрелами Васильковичи, и пошли от города. Это второе отмщение сотворил он, которого не следовало сотворить, чтобы Бог был только мстителем, и надо было возложить на Бога отмщение свое, как сказал пророк: "И воздам месть врагам и ненавидящим меня воздам, ибо за кровь сынов своих мстит Бог и воздает отмщение врагам и ненавидящим его". Когда же те ушли из города, сняли тела их и погребли.

ТУРІЙЩИНА
З селом Ружин пов’язаний князівський рід Ружинських, який дав козацтву чотирьох гетьманів –Євстафія /Остапа /,Михайла, Богдана і Кирила, чиї імена знайшли відображення в кобзарських думах та легендах.
В 1575-1576 рр. "гетьманом низових козаків" звали князя Богдана Ружинського. Він був родом із Волині, але кинув свої маєтки й за прикладом Дмитра Вмишневецького кинувся на боротьбу з татарами. При ньому було яких 3000 козаків знад Дніпра, з Брацлава і Винниці. В 1576 р. ходив під татарський замок на Низу Дніпра, Аслан-городок, добув укріплення, але нещасливо погиб від підкладеної міни. З цього роду вийшло багато членів братств по всій Україні.
Містечко Миляновичі / нині село / було резиденцією князя Андрія Курбського з 1564 по 1583 рік, де він, очевидно, написав працю “Історія про великого князя Московського “. У Миляновичах Курбський заснував школу й друкарню, тримав навколо себе вчених людей й своєю освіченістю впливав на культурний розвиток Волинського краю.
У містечку Дожва /нині село / з 1638 року до кінця 50-х років ХУІІ ст. знаходився філіал Кисилинської протестантської академії, де ректором працював Грицьок Стоїнський.
У ХУІІ ст. село Дольськ було культурним центром Волині. Тут у першій половині ХУІІ ст. працювала друкарня, де в 1647 р. кирилицею на старослов’янській мові надруковано трактат “Про наслідування Христа”, який написав середньовічний богослов з Німеччини Хома Кемпійський. Друга друкарня у цьому селі існувала в другій половині ХУІІ ст.
У жовтні 1846 року Т.Г. Шевченко за завданням Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві , членом якої він був, відвідав Волинь. У селі Туричани він намалював надвірну ікону Діви Марії для каплиці, яка згоріла у 1944 році. Згідно народних переказів, у село Ставки приїжджав Т.Г.Шевченко, як гість сім’ї Богдана Залеського, з яким перебував у засланні.

Н.А. Дурова. Кавалерист-девица.
...1808 ГОД ....Местечко Туриск. Я живу у нашего полкового берейтора поручика Вихмана и каждое утро часа полтора езжу верхом без седла, на попонке, и вечером с час.... >>>



Дохристиянські вірування українського народу (Митрополит Іларіон). Головні дохристиянські боги. 15. Тур.
Деякі пам`ятки згадують бога Тура, але що це був за бог, своїм звичаєм не подають. Арх. Інокентій Ґізель у своєму „Синопсисі" 1674 р. на ст. 49 пише про цього божка: „На своїх законопротивних сборищах і нікого Тура, сатану, і прочія богомерзкія скареди премишляюще, вспоминають". У Львівському Номоканові XVII віку в числі поганських грищ згадуються й Тури. Дійсно, дослідники подають, що в Галичині на Подністрів`ї було Свято Тури чи Туриці на честь бога Тура, коли водили по селу бичка й приспівували: „Ой Туре, Туре небоже, ой обернися та й подивися"31.
Деякі дослідники зв`язують Тура з соняшними богами. Від слова Тур позосталося багато топографічних назов, напр.: Турія, Турійськ, Турковичи, Туричани, Турів і т. ін. Тур з давнього часу вживається, як епітет хоробрости, напр. у Іпатіевому Літопису: „Храбр бо бі Роман, яко тур" (ПСРЛ II. 155). У „Слові о полку Ігоревім" князь Всеволод зветься яр-тур або буй-тур, або й просто Тур: „Камо Тур поскочяше". Звичайно, тут „тур" може бути й від відомої звірини; але, пор. що в сербів бог Тур визначав ратного бога. Самі тури, чорні лісові бики, були широкознані в Україні аж по XVI вік. Взагалі тур добре знаний в народніх приказках32.


gm. Turzysk, pow. Kowel
Костел в Турійську фото, 1930 рр.

Radowicze
Каплиця придорожна по дорозі в с. Радовичі. 2003

Turzysk
Школяри турійської школи. Фото, 1936

Turzysk
Св. Юрій. с. Бобли Турійського р-ну, перша половина XVIІІ ст., Музей Волинської ікони.

Klusk
Святий Микола. Покровська церква с. Клюйськ Турійського р-ну, середина XVIII ст. Музей Волинської ікони

Turzysk
Радовичі на Ковелщині - церкваперебудована зо старої в 12 ст. Ця місцевість згадується у 1545 р.
Цинкаловський О.

Klusk

Turzysk
Богородиця Одигрія. Покровська церква
с. Бобли Турійського р-ну, початок XVII cт. Музей Волинської ікони.

Турійськ
Святі Іоаким і Анна. с. Новосілки Турійського р-ну, середина XVIІІ ст., Музей Волинської ікони

Kupiczow
Купичів.

Turzysk
Покрова Богородиці.
с. Бобли Турійського р-ну. початок ХVІI ст. Музей Волинської ікони

Turzysk
Радовичі. 1930 рр.