Між двох вогнів

В'ячеслав НЕСТЕРОВ

3 травня 1653 року помер Адам Кисіль, сенатор Речі Посполитої, захисник православ'я, мудрий політик, дипломат, що до останнього шукав порозуміння між козацтвом та польською короною

Народився Адам у 1600 році в селі Низкиничах (нині Володимир- Волинського р-ну Волинської обл.) у сім'ї корінних волинян, православних шляхтичів Григорія Гнівошовича Киселя-Низкиницького й Терези Іваницької.

Загальновизнаний статус Киселів упродовж XVI ст. — це шанована середньозаможна шляхта Західної Волині, надійна в службах і випробувана у війні. Так, прадід Адама Киселя Тихон Микитович тривалий час був володимирським замковим суддею; дід Гнівош відзначився як сміливий вояк, ротмістр волинської гусарської корогви, загинув під час Лівонської війни. Григорій Гнівошович, батько Адама, замолоду теж очолював корогву гусарів, воюючи в лавах війська Речі Посполитої під час польсько-російської війни 1577-15 82, а згодом, протягом 1593-1609, обіймав у себе в повіті виборну посаду володимирського земського підсудка, тобто був помічником судді, загинув у битві під Углою під час правління короля Сигізмунда III.

Науки

10-річним Адам Кисіль покинув батьківський дім, вирушивши, як тоді казали, "на науки". Втім, їхати довелося недалеко. У 1593 в Замості ( нині — на території Польщі), приблизно за 80 км від Низкиничів, коштом коронного канцлера Яна Замойського, власника Замостя, була заснована академія, орієнтована на поширення освіти серед шляхти й городян Русі та сусідньої Мазовії.

Особливий наголос на вивченні права притягав сюди незаможну молодь, яка сподівалася, отримавши юридичну освіту, забезпечити собі засоби для проживання. З-поміж інших навчальних закладів Польщі Замойська академія вирізнялася демократичним складом учнів, серед яких було багато міщан та безземельної шляхти, хоча траплялися й діти з елітарних родин. Зокрема, саме тут навчалися польські магнати Якуб Собеський, Ян Жолкевський, Микола Остроруг, Микола Потоцький і син засновника Академії Томаш Замойський. Адам Кисіль, власне, вчився з ним майже одночасно: Замойський-молодший завершив студії у 1614, а Кисіль — перед 1617. Шкільне приятелювання відіграло згодом помітну роль у блискучій кар'єрі хлопця зі старовинної й шанованої, але не вельми помітної волинської родини.

Сходження нагору Адама Киселя, звісно, не було таким блискавичним, як кар'єра його товариша студентських літ (той у 1618 вже став київським воєводою, в 1629 — підканцлером, а з 1635 — коронним канцлером). Подібно до більшості юнаків свого часу, Адам одразу зі шкільної лави подався до війська. Зокрема, у 1620 він взяв участь у нещасливій для польської армії битві під Цецорою, у 1621 — відзначився особистою хоробрістю під Хотином, у 1626 — у пруській експедиції, дослужившись, зрештою, до звання королівського ротмістра (1 632).

Приблизно тоді ж під знаком протекції Томаша Замойського намічаються і перші щаблі його політичної кар'єри. Протягом 1622, 1628 та 1629 Адам як королівський представник виїжджає на сеймики до Луцька й Житомира та на православний синод 1629 до Києва, а в 1630 і 1632 уже сама шляхта Волинського воєводства обирає його своїм послом на генеральний сейм Речі Посполитої.

Вогні, що зростають

Зрікшись 1632-го унії, до якої доти належав, Кисіль на сеймі того ж року вперше красномовно обороняв інтереси православних, чим здобув собі популярність серед земляків. "Груба і недоладна, як і віра, була їх мова",— записує Радзивілл з приводу однієї промови, і описує сцену, де Кисіль різко відповів на зневажливі до православ'я слова Льва Сапіги, а коли котрийсь із послів став Сапігу боронити, Кисіль ухопився за шаблю та загрозив нею. Тверда особиста позиція, а також вдалі виступи на сеймах 1635-1640 швидко висунули його на роль світського протектора й оборонця інтересів православних.

Скорочена версія, повна - на сторінках журналу ПіК