Олесевич Сигізмунд

Бабин - Париж

Олесевич Сигізмунд

1891 20.06 - Олесевіч Сігізмунд Станіславович (псевд.: Оль, Сігма, S.Oles, Sigismond та інш., у Франції – Jean Olin1) народився в с. Бабин, Рівненського повіту Волинської губерні.
1899 - периїхав в Одессу з матір'ю, «дворянкою Марією Олесевич»
- навчався в одеському реальному уч-щі Св. Павла.
1907 - 1909 - навчався в приватному комерційному училищі Файга в Одесі, у художників А. А. Остроменської і К. К. Костанді. Захоплювався Ван Донгеном, Пікассо, Ле Фоконьє.
1907 – обложка і іллюстрації до збірки молодих польских письменників Одесси «Ofiary žycia» (О., 1907).
1910 - дебютував на місцевій виставці польських художників.
- перед війною виїхав до Парижа.
1914 - надіслав з Парижа до Одеси картини на Весняну виставку картин (адрес в кат.: Paris XIVa, 9, Compagne-Premiére2).
1916 - повернувся до Одеси, представив 18 картин на виставці майбутнього Товариства незалежних художників і удостоївся згадки в «Аполлоні».
1917 - представив на першу виставку ТНХ 10 живописних робіт, а також малюнки та акварелі.
1917 - публікує малюнки і карикатури в одесских журналах «Стрелы» (1917), «Бомба» (1917, 1919), разом з літераторами Е. Багрицьким, Ю. Олешею і В. Катаєвим співпрацював в гумористичному тижневику «Яблучко», за підписом С. Олесь, SO Сигізмунд та інші.
1918 - разом з С.Фазіні і В.Предаевичем організував ательє декоративного живопису ПОФ, виконав декоративні розписи в театрах-кабаре «Веселая канарейка», «Ко всем чертям», «Интермедии».
1918 - засновано художню студію «Свободная мастерская» та «Детской академией». Викладачі - художники, що навчалися у Франции (Амшей Нюренберг, Сігизмунд Олесевич, Сандро Фазіні, Теофиіл Фраерман, Ісаак Малік).
- розписав кабаре «Під три чорти!» і стіну у дворі Театру інтермедій.
1918 - брав участь в 2-й і 3-й виставках Товариства незалежних художників, а з осені викладав в Академії суспільства незалежних художників.
1919 - в «більшовицький» період, учасник конкурсу плакатів політуправління Одеського військового округу (1-я і 2-я премії), працював в комісії з оцінки та розподілу художніх цінностей при підвідділі пластичних мистецтв губнаросвіти, був тимчасовим завідувачем «музею Руссова».
1920 - емігрував і оселився в Парижі.
1925 - виконав настінний розпис у великому магазині естампів «Прімавера».
1922 - 1924 - брав участь в Осінньому салоні і в салоні Незалежних.
1925 - виконав розписи для ательє «Прімавера» (магазин естампів), в подальшому виконував ескізи розпису скла і фаянсу по замовленнях цього ательє.
1925 – виставка живопиу Олесевича и Б.Констані в галереї Ле Портик (Le Portique).
1928 - брав участь в салоні Незалежних та виставці «ХХ століття» в салоні Тюїльрі.
1929 - участь у Виставці сучасного мистецтва в галереї Бонапарт.
1931 - персональна виставка акварелі в галереї Чотири каміна (Quatre Chemins). Працював як книжковий графік, ілюстрував книги для дітей вид-ва Дюшартра (в приват. «Жанну д'Арк» Ж.Ж.Брюссона, 1928). Акварелями С.О. іллюструвались малотиражні бібліофільські видання: «Ніс» М.Гоголя (1930, пер.на фр. П.Ставрова і В.Льона), «Сповідь сина століття» А. де Мюссе (1931, псевд. J.Olin).
1935 - виставка Паризької групи польських художників, що працюють у Франції (член оргкомітету групи), «Трактату про Нарциса» Андре Жида у галереї «Quatre Chemins» (автор передмови до каталогу - Жан Кокто).
1972 - помер в Парижі.
Із усіх художників Одеської школи не єврейом був тільки Сігизмунд Олесевич. Картини художника знаходятся в Ізрайлі і Франції

Бібліографія:

Барковская О. «Красок дым, волнующий и тонкий…»: О Сигизмунде Олесковиче // Дерибасовская – Ришельевская. 2005. Вып. 23.

Книги, оформленные С. С. Олесевичем под псевдонимом Jean Olin

Alfred de Musset. La Confession d'un enfant du siècle. Aquarelles de Jean Olin. Paris, 1931.

Georges Hourdin. Travail et joie, lettre à des ouvriers. Paris, 1941.

Jeanne d'Arc délivre Orléans / Par René Bailly etc. Paris, 1942.

Monique Cazeaux-Varagnac. Contes de Gascogne. Paris, 1948.

Simone Roger-Vercel. Floki et le renne blanc. Paris, 1949.

Paule Billon. Le Jugement des bêtes. Paris, 1953

"...г. Олесевич - это несомненный художник, обладающий резким темпераментом. В его исканиях формы иногда чувствуется щегольство и варварство манеры, проницательность и пренебрежение, беспощадность, ирония и, быть может, столкновение любви и ненависти.

Любит он couleurs d'oubli [цвет забытья], увлекается Ван Донгеном, Пикассо, Ле Фоконье, есть близость к Кончаловскому и Машкову, но его самого, г. Олесевича, нетрудно отличить от тех, кому с ним по пути"

Николай Скроцкий (Одес. листок. 1916. 12 нояб.)

Сигізмунд Олесевич – «одеський парижанин» родом з Великої Волині

Один з найцікавіших та самобутніх художників початку ХХ сторіччя, яскравий представник Ecole d'Odessa – одеської школи живопису 1914 - 1919 рр, одеський парижанин або ж паризький одесит (а прожив він у Парижі більш як 55 років) Сигізмунд Олесевич народився 20 червня 1891 року у місті Бабин Рівненського повіту Волинської губернії. Сьогодні – 125-а річниця з дня його народження.

«П. Олесевич – це безсумнівний художник з різким темпераментом. У його шукання іноді відчуваються франтівство і варварство манери, проникливість і зневага, нещадність, іронія, та, можливо, зіткнення любові і ненависті...» – так пише у «Одеському листку» від 12 листопада 1916 року Ніколай Скроцкій. Художник Олесевич більшу частину свого життя прожив і працював у Парижі, майже всі його роботи зберігаються у Франції і Ізраїлі.

Саме зараз ми спостерігаємо, як неперевершено сміливі роботи Сигізмунда Олесевича повертаються в Україну. Влітку 2014 року в Одеському музеї сучасного мистецтва відбулася унікальна за своїм значенням виставка – «Вони повернулись», де експонувалися картини із унікальної колекції представників одеського авангарду ХХ ст. – Амшея Нюренберга, Ісаака Маліка, Теофіла Фраєрмана, Сигізмунда Олесевича (до речі, єдиного не єврея у цій спілці) та інших майстрів із Спілки незалежних художників. Цю колекцію із більш як 200 полотен протягом 10 років зібрав Яків Перемен, який вивіз її в Палестину у 1919 році. Після смерті колекціонера картини не виставлялися і вважалися втраченими. Та у 2010 році нащадки Перемена вирішили продати частину колекції (86 картин) на аукціоні Sotheby’s у Нью-Йорку. Їх придбав Фонд українського авангардного мистецтва під керівництвом київського бізнесмена Андрія Адамовського. Вони повернулись!

Штрих за штрихом додає до портрету Сигізмунда Олесевича віддана дослідниця творчості одеського мистецтва «рубежу віків» Ольга Барковська, головний бібліотекар відділу мистецтв Одеської національної наукової бібліотеки імені Максима Горького.

До Одеси 8-річного Сигізмунда привезла мати – «дворянка Марія Олесевич». Відомо, що він виховувався без батька. Спочатку вчився в реальному училищі Св. Павла, а в 1907 році вступив до приватного комерційного училища Файга, де на той час живопис викладали А. Остроментський і К. Костанді – найкраща школа! Тому вибір професії Сигізмунд зробив рано – вже в 1907 році відбувся його художній дебют, він виконав обкладинку та ілюстрації до збірки молодих польських письменників Одеси. А влітку 1910 року три його живописні роботи вже демонструвалися на виставці польських художників.

Тоді ж Сигізмунд поїхав до Парижу і пробув там біля шести років. І це були дуже насичені роки: Олесевич виставляв графіку в Осінньому салоні в 1913 році, в Салоні незалежних в 1914 році; в тому ж році на одеській «Весняній виставці» надіслані 7 його робіт поряд з роботами А. Альтмана і В.Кандинського. В каталозі виставки вказана його паризька адреса: рю Кампань Премьєр, 9 – на цій легендарній вулиці жили і працювали багато художників, котрі увійшли в історію мистецтва: Рільке і Рембо, Фуджита і Модільяні та інші.

У розпал Першої світової війни Олесевич повертається до Одеси та активно занурюється в одеське мистецьке життя. Він став одним із стовпів «Одеських незалежних» – він стояв у витоків створення спілки і був членом журі на виставках 1917 і 1918 років, брав участь у всіх виставках, які проводилися «Незалежними».

Одеський авангард початку ХХ сторіччя – мистецьке явище світового рівня, котре конкурувало з іншими світовими центрами модернізму – Парижем і Мюнхеном. Та є і істотна відмінність – якщо Паризька школа живопису була досить космополітичною, то майже всі одеські художники-модерністи бути етнічними євреями. У своїй творчості вони орієнтувалися на Париж, їздили туди вчитися, а деякі там і залишалися. Тому і почали називати «одеськими парижанами».

Критика не обходить увагою зрілі, майстерні роботи Олесевича – його ім’я згадується майже у кожній рецензії. Його називають то футуристом, то кубістом, пишуть, що він «явно тяжіє до імпресіонізму», спостерігають японські впливи, відзначають його успіхи у графіці. Роботи Сигізмунда Олесевича купують.

Весною і влітку 1919 року, в період правління більшовиків, Олесевич, як багато інших «лівих» діячів мистецтва, намагався знайти шляхи співпраці з новою владою: в травні брав участь в конкурсі плакатів про Червону армію і одержує першу та другу премії, разом з Теофілом Фраєрманом працював в комісії по оцінці та розподілу художніх цінностей, реквізованих у приватних осіб.

Та влада змінювалась – восени місто зайняла армія Денікіна. Тому на початку 1920 року художник емігрував до Франції та оселився в Парижі. В 1923 і 1924 рр. роботи Сигізмунда Олексевича експонуються на Осінньому салоні, в 1928 році – в салоні «Незалежних» і виставці «ХХ століття» салоні Тюїльрі, в 1929 році – на виставці сучасного польського мистецтва в галереї Bonaparte, в 1935 – на виставці Паризької групи польських художників, які працюють у Франції (тут Олесевич був членом оргкомітету групи), в 1938 році – на виставці Сучасного релігійного мистецтва у Луврі. В 1925 році Олесевич виконав настінний розпис в великому магазині естампів «Primavera» (фотографія цього розпису була опублікована в журналі «Art et decoration»), займався дизайном, ілюстрував і оформлював книги, підписуючи свої роботи того періоду Jean Olin.

В квітні 1925 року відбулася перша персональна виставка разом з художницею Барбарою Констан, його дружиною, в галереї Le Porique, а весною 1931 року – в галереї Quatre Chemins відкрилася виставка акварельних ілюстрацій за мотивами «Трактату про Нарциса» Андре Жида. Передмову до каталогу написав Жан Кокто: «Ось істинні жителі Неба, Землі, Води, Вогню і Часу. Всі ті, з якими ми стикаємося лише у сновидіннях. Ті, які з’являються лише завдяки чарам чи пісні поета. Тут і зараз їх викликає до життя пензель Олесевича».

В 1920 - 30 рр. Олесевич багато працював як книжний графік: відомо про виконане ним оформлення «Жанни д’Арк» Брюссона (1928) і «Напалеона» О. де Бальзака для видавництва Дюшартра.

Ольга Барковська у своєму ессе, присвяченому Сигізмунду Олесевичу «Красок дым волнующий и тонкий» пише: «Художник пережив війну, окупацію, післявоєнні труднощі і помер у поважному віці у Парижі в 1972 році. Здавалося б, відомостей багато. І все-таки питання залишаються. Невідомо, коли саме (між 1910 і 1914 рр.) Олесевич вперше попав до Парижу, у кого навчався, як відобразилася на ньому ІІ світова війна, чим він займався з кінця 1930-х…»

Твори художника повертаються в Україну, і разом з ними ми відкриваємо для себе Сигізмунда Олесевича – народженого на Великій Волині «одеського парижанина», визнаного у Європі та ще не оціненого належним чином на Батьківщині талановитого майстра живопису.

За інформаційними матеріалами сайту

http://www.volart.com.ua/art/olesyevych_syhyzmund/

Марія Пилипчук