На головну

Луцькі рукописи та стародруки.

Луцьке Євангеліє

Луцька друкарня.
Іван Огієнко ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ДРУКАРСТВА. ...>>>

ЛЯМЕНТ
Перше друковане видання в Луцьку 1628.

Збірник «Лямент…» багато в чому типовий для тогочасної поезії. У ньому червоною ниткою проходить тема смерті, яка стала однією з центральних у барочній культурі.

«Лямент по святобливо вмерлім… Іоану Васильовичу пресвітеру» — один з прикладів української барокової поезії. Її автори — духовні особи, міщани, вчителі та учні братської школи вшанували пам'ять священика Луцької братської Хрестовоздвиженської церкви о. Іоана Василевича. Редактором збірки був чернець братського монастиря о. Давид Андеєвич, а видрукували її в мандрівній друкарні Павла Домжива Лютковича. Надрукована на 11 аркушах і об’єднала кілька поетичних творів. Один із них, що дав назву книжці, написав ієродиякон Давид Андрієвич, чернець Луцького братського монастиря. Цей твір займав 9 сторінок. Далі йшов «Трен нищих спудеїв школи братської Луцької» на 3 сторінки, який підписав Григорій Соминович, пентіарх школи Луцького братства. Далі була «Еклегія» Іоана Карповича на 4 сторінки. У книзі була непідписана поезія-анаграма, де можна було прочитати, хто був померлий Іван Васильович, священик Луцького братства. Цей твір належав до перших зразків «курйозної» барокової поезії, яка розвинулася в другій половині XVII ст. в Україні. У «Ляменті…» був вміщений ще «Епітафіон». Із нього довідуємося, що священик Іоан Васильович прожив 55 років, із яких 29 — в сані ієрея. Сім останніх років був улюбленим пресвітером Луцького братства. Помер Іоан Васильович 8 лютого 1628 р. опівночі. На книжці стоїть дата 11 лютого 1628 р. Ймовірно, цього дня ховали покійника і на цей же день могла бути видрукувана книжечка як своєрідна пам’ятка про померлого.Єдиний примірник книги «Лямент...» знаходиться у зібранні національного музею імені Андрея Шептицького у Львові.

Павло Домжив-Люткович-Телиця........>>>

Братський монастир
Хресто-Воздвиженський храм та Братський монастир.
Лямент
Лямент.
Лямент
Лямент.
Лямент
Лямент.

Луцьке євангеліє XIV ст.

Рукописне евангеліє з Святокрасненського монастиря Луцька. Пам'ятка волинської книгописної школи та пам'ятка української мови XIV ст. Луцьке Євангеліє майже на два століття старше за Пересопницьке євангеліє і вважається його предтечею. Це одна з найдавніших богослужбових книг України, що збереглася до наших днів. Євангеліє має сім заставок і майже 400 мальованих заголовних літер — ініціалів. Заставки: тератологічні (аркуші 1, 43, 89, 108, 154); плетінчасті (аркуш 205, зворот; 228). Ініціали (за Я. П. Запаском): тератологічні (184 одиниці), плетінчасті (139 од.), геометричні (із візантійських скобок, 46 од.). Розміри книги в оправі — 324 х 254×75 мм., внутрішнього блоку аркушів — 300 х 245×60 мм. Написано на пергаменті. Місцем написання книги був Спаський Красносельський монастир поблизу теперішнього с. Ратнів Луцького р-ну. Оправа (XVI — XVII ст.) — дошки, обтягнуті шкірою.Рукопис зберігається в Російській державній бібліотеці в Москві фонд 256, № 112.

Луцьке Євангеліє XIV ст........>>>

Луцьке Євангеліє
Луцьке Євангеліє
Луцьке Євангеліє
Луцьке Євангеліє
Луцьке Євангеліє
Lutsk Gospel

Рукописи та стародруки.

Луцьке Євангеліє
Луцьке Євангеліє
Євангеліє рукописне
Євангеліє рукописне. 1611 р. С. Кукли, Луцького повіту. ВКМ.
Волинське письмо
Волинське письмо. Луцьк. 1649.

Четвертинська друкарня

Село Четвертня — Луцького повіту на Волині над річкою Стир — було родинним маєтком князів Четвертинських. Загорівські монахи, ієромонах Павло Домжив-Люткович Телиця та ієродиякон Сильвестр, 1624 р. разом з своєю мандрівною друкарнею прибули на заклик кн. Григорія Четвертинського, в Четвертню й оселилися в Преображенськім монастирі. Тут вони почали складати Псалтиря, який і вийшов у світ 27 липня 1625 р.

Четвертинська друкарня
Четвертинська друкарня