Тимошенко Сергій

Тимошенко Сергій

5 лютого 1881 в с. Базилівці на Чернігівщині народився Сергій Прокопович Тимошенко український архітектор і суспільно-політичний діяч.
- після закінчення реальної гімназії в місті Ромни Полтавської губернії
- навчався в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі. Був діячем Української Студентської Громади і членом Північного комітету РУД (згодом УСДРП).
1902 і 1905 - під час демонстрацій двічі отримав поранення й через погіршення стану здоров'я був звільнений із постійної військової служби.
1906 - 1908 - після закінчення навчання працює на будівництві залізничного вузла станції "Ковель". Під його керівництвом були збудовані великий палац, приміщення кондукторських і паровозних бригад, школа, інтернат, склад, за його проектами – земський шпиталь (амбулаторія), жіноча гімназія. Чимало з цих будівель існують і по сьогодні.
- працював у Києві (будинки Юркевича та Лаврентієва в українському стилі), Харкові (також будинки в українському стилі Попова, Бойка, проекти міст-садів), Лубни (каплиця-усипальниця Шеметів, Михайла Казиміровича його дружини і дочки).
З 1907 р. Сергій Прокопович брав участь у різних художніх виставках і конкурсах у Москві, Києві (1911), Харкові (1911 - 1918,8 виставок), Єлисаветграді (1914), на яких експонував/оловним чином,свої архітектурні шкіци та проекти в українському стилі. Здобув близько 10 нагород, зокрема за проекти шпиталю для одного з російських губернських міст, церкви на 2 тис. чоловік для Харкова, каплиці-усипальниці у Лубнах, проекти надгробків на могилах композитора М.В.Лисенка та інженера О.М.Варяницина, кількох народних будинків та інш.
1917 - губернський комісар Харківщини і член Центральної Ради. Уповноважений українського уряду на переговорах з урядом Війська Донського для координування спільних антибільшовицьких військових операцій.
1919 - 1920 - міністр шляхів в урядах УНР І. Мазепи, В. Прокоповича та А. Лівицького; учасник Другого зимового походу. Один із ініціаторів створення Українського архітектурного інституту.
1922 - 1923 у Львові (церкви у передмістях Львова Клепарові та Левандівці, монастир Студитів у селі Зарваниці та ін.);
1923 - на еміграції в ЧСР. Рішенням професорської ради Української господарської академії (УГА) в Подебрадах (Чехословаччина) його обрали доцентом вишу. У 1928 - 1929 рр. - її ректор, очолював кафедру водно-санітарної техніки.
- Храм Успення Пресвятої Богородиці на Мражниці, м. Борислав.
1930 - Тимошенко приймає польське громадянство переїздить до Луцька, що був на той час центром воєводства. Ним було спроектовано кілька церков, складів, понад 40 цивільних споруд на Волині.
1930 - 1939 у Луцьку - головний архітектор сільскогосподарського будівництва на Волині (серед іншого - проекти зразкових хуторів), діяч Волинського Українського об'єднання (з 1935 його голова і посол до польского сейму, 1938 - 39 - до Сенату) і Української Православної Церкви (між іншим - перший голова Товариства ім. Петра Могили).
Був активним поборником ідеї українізації Православної церкви в Польщі.
1931 - став головою Ради Луцького Чесно-хресного братства, очолив Товариство прихильників православної освіти й охорони традицій православної віри імені митрополита Петра Могили. Установчі збори товариства імені П. Могили відбулися в приміщенні Українського клубу «Рідна Хата» в Луцьку 19 листопада 1931 року. Тут працювали протоієрей отець Павло Пащевський, Іван Власовський, Михайло Тележинський. Осередки товариства утворені в Рівному, у Кременці, Новогрудську, Сарнах, Острозі, Здолбунові, Володимирі, Дубно, з лютого 1935 працювала Богословська секція, діячі якої готували та видавали релігійну літературу українською мовою. Товариство імені митрополита П. Могили видало чотири числа журналу «За соборність», після його заборони польською владою в 1935 - часопис «Церква і Нарід» (1935 - 1939).
Брав участь у роботі Волинського Українського об'єднання, був одним із його керівників. Разом з ним там працювали Петро Певний, Євген Богуславський, Мартин Волков, Олександр Ковалевський, Степан Скрипник.
17 жовтня 1933 року в Луцьку представники українських організацій Волині утворили Волинський громадський комітет допомоги голодуючим у Радянській Україні (ВГКДГУ). Очолив комітет сенатор Микола Маслов, заступниками стали інженер Сергій Тимошенко та професор Іван Власовський.
1935 січень - Сергій Тимошенко – делегат Волинського єпархіального зібрання духовенства і мирян як представник від Товариства імені митрополита Петра Могили. Від 1937 року входив до комісії зі створення Регіонального плану забудови Волині.
1935 - обраний до польського Сейму, 1938 став сенатором Речі Посполитої.
1933 17 жовтня - в Луцьку представники українських організацій Волині утворили Волинський громадський комітет допомоги голодуючим у Радянській Україні (ВГКДГУ). Очолив комітет сенатор Микола Маслов, заступниками стали інженер Сергій Тимошенко та професор Іван Власовський.
1940 - 1941 - проживав у Любліні.
1941 - 1943 - проживав у Луцьку, згодом у Німеччині в Ґейдельберзі.
1946 - жив у м. Пало-Альто в Каліфорнії (США).
6 липня 1950 помер у Пало-Альто
В Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зведено понад 400 будівель за його проектами

с. Жидичин Ківерцівського р-ну "типова українська хата Сергія Тимошенка

Луцьк. Будинок, збудований за проектом С.Тимошенка, в якому він проживав 1934-1939 рр

Церква св. Іоанна Хрестителя в с. Прилуцьке Ківерцівського р-ну, одна із трьох культових споруд споруджених на Волині

Луцьк, вул. Червоної Калини 7. 1934

Луцьк, житлові будинки

Луцьк, вул. Ярощука, 14

Луцьк. Кривий Вал 17. Ділянка товариства "Вольт" 1938 р. продана Анні та Миколі Залеським

Луцьк, вул. 8 березня