Тимошенко Сергій

Тимошенко Сергій

5 лютого 1881 в с. Базилівці на Чернігівщині народився Сергій Прокопович Тимошенко український архітектор і суспільно-політичний діяч.
- після закінчення реальної гімназії в місті Ромни Полтавської губернії
- навчався в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі. Був діячем Української Студентської Громади і членом Північного комітету РУД (згодом УСДРП).
1902 і 1905 - під час демонстрацій двічі отримав поранення й через погіршення стану здоров'я був звільнений із постійної військової служби.
1906 - 1908 - після закінчення навчання працює на будівництві залізничного вузла станції "Ковель". Під його керівництвом були збудовані великий палац, приміщення кондукторських і паровозних бригад, школа, інтернат, склад, за його проектами – земський шпиталь (амбулаторія), жіноча гімназія. Чимало з цих будівель існують і по сьогодні.
- працював у Києві (будинки Юркевича та Лаврентієва в українському стилі), Харкові (також будинки в українському стилі Попова, Бойка, проекти міст-садів), Лубни (каплиця-усипальниця Шеметів, Михайла Казиміровича його дружини і дочки).
З 1907 р. Сергій Прокопович брав участь у різних художніх виставках і конкурсах у Москві, Києві (1911), Харкові (1911 - 1918,8 виставок), Єлисаветграді (1914), на яких експонував/оловним чином,свої архітектурні шкіци та проекти в українському стилі. Здобув близько 10 нагород, зокрема за проекти шпиталю для одного з російських губернських міст, церкви на 2 тис. чоловік для Харкова, каплиці-усипальниці у Лубнах, проекти надгробків на могилах композитора М.В.Лисенка та інженера О.М.Варяницина, кількох народних будинків та інш.
1917 - губернський комісар Харківщини і член Центральної Ради. Уповноважений українського уряду на переговорах з урядом Війська Донського для координування спільних антибільшовицьких військових операцій.
1919 - 1920 - міністр шляхів в урядах УНР І. Мазепи, В. Прокоповича та А. Лівицького; учасник Другого зимового походу. Один із ініціаторів створення Українського архітектурного інституту.
1922 - 1923 у Львові (церкви у передмістях Львова Клепарові та Левандівці, монастир Студитів у селі Зарваниці та ін.);
1923 - на еміграції в ЧСР. Рішенням професорської ради Української господарської академії (УГА) в Подебрадах (Чехословаччина) його обрали доцентом вишу. У 1928 - 1929 рр. - її ректор, очолював кафедру водно-санітарної техніки.
- Храм Успення Пресвятої Богородиці на Мражниці, м. Борислав.
1930 - Тимошенко приймає польське громадянство переїздить до Луцька, що був на той час центром воєводства. Ним було спроектовано кілька церков, складів, понад 40 цивільних споруд на Волині.
1930 - 1939 у Луцьку - головний архітектор сільскогосподарського будівництва на Волині (серед іншого - проекти зразкових хуторів), діяч Волинського Українського об'єднання (з 1935 його голова і посол до польского сейму, 1938 - 39 - до Сенату) і Української Православної Церкви (між іншим - перший голова Товариства ім. Петра Могили).
Був активним поборником ідеї українізації Православної церкви в Польщі.
1931 - став головою Ради Луцького Чесно-хресного братства, очолив Товариство прихильників православної освіти й охорони традицій православної віри імені митрополита Петра Могили. Установчі збори товариства імені П. Могили відбулися в приміщенні Українського клубу «Рідна Хата» в Луцьку 19 листопада 1931 року. Тут працювали протоієрей отець Павло Пащевський, Іван Власовський, Михайло Тележинський. Осередки товариства утворені в Рівному, у Кременці, Новогрудську, Сарнах, Острозі, Здолбунові, Володимирі, Дубно, з лютого 1935 працювала Богословська секція, діячі якої готували та видавали релігійну літературу українською мовою. Товариство імені митрополита П. Могили видало чотири числа журналу «За соборність», після його заборони польською владою в 1935 - часопис «Церква і Нарід» (1935 - 1939).
Брав участь у роботі Волинського Українського об'єднання, був одним із його керівників. Разом з ним там працювали Петро Певний, Євген Богуславський, Мартин Волков, Олександр Ковалевський, Степан Скрипник.
17 жовтня 1933 року в Луцьку представники українських організацій Волині утворили Волинський громадський комітет допомоги голодуючим у Радянській Україні (ВГКДГУ). Очолив комітет сенатор Микола Маслов, заступниками стали інженер Сергій Тимошенко та професор Іван Власовський.
1935 січень - Сергій Тимошенко – делегат Волинського єпархіального зібрання духовенства і мирян як представник від Товариства імені митрополита Петра Могили. Від 1937 року входив до комісії зі створення Регіонального плану забудови Волині.
1935 - обраний до польського Сейму, 1938 став сенатором Речі Посполитої.
1933 17 жовтня - в Луцьку представники українських організацій Волині утворили Волинський громадський комітет допомоги голодуючим у Радянській Україні (ВГКДГУ). Очолив комітет сенатор Микола Маслов, заступниками стали інженер Сергій Тимошенко та професор Іван Власовський.
1940 - 1941 - проживав у Любліні.
1941 - 1943 - проживав у Луцьку, згодом у Німеччині в Ґейдельберзі.
1946 - жив у м. Пало-Альто в Каліфорнії (США).
6 липня 1950 помер у Пало-Альто
В Грузії і Росії, Україні і Польщі, Чехії і Канаді, Парагваї та Аргентині зведено понад 400 будівель за його проектами

с. Жидичин Ківерцівського р-ну "типова українська хата Сергія Тимошенка

Луцьк. Будинок, збудований за проектом С.Тимошенка, в якому він проживав 1934-1939 рр

Церква св. Іоанна Хрестителя в с. Прилуцьке Ківерцівського р-ну, одна із трьох культових споруд споруджених на Волині

Луцьк, вул. Червоної Калини 7. 1934

Житлові будинки у Луцьку