Урбанська-Міщук Барбара

Луцьк - Відень

Урбанська-Міщук Барбара

1936 - Барбара Урбанська-Міщук (Barbara Urbańska-Miszczyk) народилась в місті Луцьку в родині Яна Едварда Урбанського та Софії Сівек. Батько Барбари (родом із міста Верушув, Польща)) працював у луцькій поліції. В поліції був із 1929 року, спочатку в Люблінському воєводстві, а потім у Ковелі, а пізніше Луцьку. Матір Софія родом із німецького міста Ельмсгорн. В родині було дві доньки: Барбара та Ізабелла.
1939 - родина переїхала до Познанського воєводства, куди перевели по роботі батька Яна.
1939 - родину Урбанських репресували та відправили до Тверської області де Ян Едвард Урбанський помер.
1945 - Софія та доньки повернулись до Польщі та оселились в Пйотркові Трибунальському.
1962 - після закінчення навчання у Вищій державній школі образотворчих мистецтв Барбара повернулася до Пйотркова Трибунальського, де розпочала працювати в місцевій гуті скла «Гортензія», яка спеціалізувалась на виготовленні господарського скла де отримує сімнадцять патентів. Барбара стає Заслуженим діячем культури.
- перебуває в США на запрошення Temple University Tyler School of Art в місті Філадельфія штату Пенсильванія.
- перша виставки робіт Урбанської-Міщук в США та стає членом American Glass Art Society.
1994 - Барбара переїжджає до Відня. Тут вона створює колекцію під назвою «Людина та природа», презентація якої відбулась в японському парк Сетагая посеред Відня. Одні з кращих сакральних робіт Барбари сьогодні презентовані в Музеї архієпископства при Соборі святого Стефана у Відні. Ця виставка була присвячена другій річниці зустрічі Барбари з Папою Римським Іваном Павлом ІІ.
– 50-річчя професійної діяльності презентує виставку нових робіт у офісі Організації Об'єднаних Націй.
- останні роки життя Барбара Урбанська-Міщук провела в будинку віденського професора та відомого піаніста Йорга Демуса.
20 лютого 2012 року в Відні Барбара Урбанська-Міщук померла, похована на найстарішому цвинтарі Варшави – Старі Повонзки.
Персональні виставки:
1971 – Лодзь
1971 – Пйотриков Трибунальський
1976 – Пйотриков Трибунальський
1977 – Щецін
1978 – Пйотриков Трибунальський
1978 – Щецін