Де ж корона Данила Галицького...

Степан ЧАПУГА. Кандидат історичих наук, доцент кафедри українознавства Івано-Франківської державної медичної академії .

Газета "Галичина" 19 серпня 2003 року.

2003-й — рік Данила Галицького. Україна відзначає роковини кількох історичних подій — перемоги війська князів Данила та Василька Романовичів над німецькими рицарями-хрестоносцями Тевтонського ордену під Дорогочином (нині Підляшшя, Польща) у 1238 р. (765-та річниця), коронації князя Данила на короля Русі, яка відбулася у тому ж Дорогочині 1253 р. (750-та річниця) та 700-річчя Галицької митрополії. Минає і 850 років від народження батька Данила — Романа Мстиславовича. Ці події вписують минуле нашого краю в загальну історію не лише земель, об’єднаних у Галицько-Волинській державі, а й усієї України.
1238 р. у битві під Дорогочином Данило вщент розгромив тевтонців, захопивши в полон знатного рицаря Бруно. Вирушаючи в похід разом з братом Васильком, він сказав: “Негоже держати отчизну нашу книжевчинам-темпличам, тобто соломоничам”... “І пішли вони на них з великою силою, узяли город (Дорогочин) місяця березня і старшину їх Бруна схопили, і воїв захопили, і вернулися обидва у Володимир”, — пише літописець. Але насамперед нас цікавить історія і доля корони.
Отож перш ніж розкрити долю корони Данила Галицького, слід з’ясувати дату його коронації, бо ж її точне визначення залишається дискусійним. М. Грушевський назвав у своїй “Хронольогії...” останні місяці 1252 року. В. Пашуто обережно писав, що ця подія сталася близько 1254 р. М. Котляр вважає, що жовтень-листопад 1253-го можна вважати найвірогіднішим часом коронації Данила Романовича. Польський історик Б. Володарський датує її загально 1253 р. Академік В. Грабовецький вважає, що ця подія відбулася у грудні названого року.
На наш погляд, слід погодитися з думкою львівських істориків і громадськості Львівщини, що коронація Данила Галицького відбулася 7 жовтня 1253 року. До речі, до цього дня приурочено створення у Львові Всесвітнього українського патріотичного об’єднання “Корона”, а 4 жовтня 2003 р. у Львові розпочнеться офіційне відзначення коронаційного ювілею.
Саме нині побачила світ книга відомого київського історика Миколи Котляра “Данило Галицький”. Це біографічний нарис про короля Данила, в якому є окремий розділ “Коронація”. Таке широкомасштабне дослідження про Данила Галицького поки що єдине в Україні. По суті, автор в одній книзі зібрав увесь відомий в науці матеріал про короля.
Проте хочу зробити окремі застороги.
Шановний Микола Котляр, по суті, зігнорував таку державну подію, як відзначення 1100-річчя Галича, санкціоноване ЮНЕСКО, структурою ООН. Він вважає, що місто Галич виринуло на сторінках джерел лише у 1140 р., насправді ж є інша дата — 898 рік, вона й послужила підставою для всеукраїнського відзначення 1100-річчя Галича, якому указом Президента Л. Кучми надано статус національного заповідника “Давній Галич”.
Автор також, характеризуючи Галицько-Волинську державу, не наважився назвати її українською, яка після падіння Київської Русі більш ніж на 100 років продовжила наше державотворення. Щоправда, у книзі вперше в українській історіографії розкриваються питання коронації Данила Галицького. Сюжет цієї акції з’ясовано всебічно і не викликає заперечень. Проте автор применшує роль коронації Данила, не наважується назвати Галицько-Волинську державу королівством. Ось витяги з книги: “Не варто захоплюватися коронацією Данила Галицького, як це звичайно роблять урапатріотичні та малоосвічені дилетанти”, “слід вважати цю акцію (коронацію. — Авт.) Інокентія IV суто демонстративним кроком, розрахованим лише на те, щоб ошукати Данила Галицького”, “нещирість папи в стосунках із Данилом” та інші. Хоч аргументів на підтвердження автор не наводить. Мабуть, такі заяви відомих істориків і впливають на наших високих державних мужів, і вони мало цікавляться подією коронації Данила Галицького.
А вона неординарна, бо високо підняла престиж держави, з якою рахувався сам папа Римський, а Данила — її короля сучасники називали найвидатнішим державним діячем.
А тепер про долю корони Данила Галицького. 1340 р. галицько-волинські змовники отруїли князя Юрія II (Болеслава Трайденовича) за те, що сприяв “володарювати” польським князям над своїм народом, висміював галицько-волинські звичаї та обряди. 22-27 квітня 1340-го польський король Казимир III Великий, щоб відомстити за смерть свояка князя Юрія II, захопив Львів і пограбував княжу скарбницю: забрав корону Данила Галицького, вінець Юрія I, княжий престол, ризи, два золоті хрести. Отже, корона Данила перебувала в Русі 85 років 7 місяців і 20 днів.
Варто зауважити, що в Московії корони не було. Московський цар іван IV (Грозний) і всі інші московські царі самі себе возвеличували, були самозванцями. Корона — історична спадкоємність тільки Галичини — Волині, України.
Є й інша версія, як корона Данила Галицького опинилася в Польщі. У князя був літній замок у Перемишлі, в якому він часто перебував. Королівську корону він нібито передав до Перемишльського кафедрального собору Святого Івана Христителя. Там вона перебувала до Першої світової війни.
З відступом російських військ з Галичини в 1915-му корону Данила Галицького вивезли до Москви. Так “старший брат” поцупив нашу державницьку реліквію. 1922 р. на засіданні Ліги Націй у Швейцарії канонік Гриник, включений до складу української парламентської репрезентації, порушив перед радянською делегацією питання про повернення корони. Остання змушена була пообіцяти вивчити проблему і повідомити про її результати через Міжнародний Червоний Хрест у Варшаві. І дійсно, через три місяці канонікові Гринику в Перемишлі повідомили, що реліквія перебуває в одному з московських монастирів. Той поїхав за короною і знайшов її обкраденою, понищеною. З неї було знято хрестик, вирвано діамант, обдерто золоту парчу.
Після обстеження корони керівники Перемишльської єпархії на чолі з єпископом Йосафатом Коциловським передали її для реставрації до майстерні отців василіян у Чехословаччині. Скоро відновлена історична пам’ятка повернулася до Перемишля, але без діаманта. Тепер вона вже мала форму митри, тобто літургійного головного убору вищого духовенства.
У 1928 р. більшовицькі агенти знову вчинили спробу викрасти корону-митру під час Богослужіння з нагоди коронації чудотворної ікони Матері Божої в Самборі на Львівщині. Однак цю операцію зірвали українські патріоти.
Після початку Другої світової війни у 1939-му за вказівкою перемишльського єпископа Йосафата Коциловського корону-митру розібрали й сховали в підземеллі єпископських палат. Точніше, з неї зняли коштовності (коштовні камені, золото), які запакували, облили цементом і закопали. Сама митра залишилась у канцелярії єпископату. Після війни ці коштовності опинились у Варшаві в руках польської УБ (аналог московського КДБ).
За іншою версією, Йосафат Коциловський у 1942 році, боячись, що німецькі окупанти можуть пограбувати цю історичну реліквію, вирішив передати її на зберігання до Ватиканського музею. Її перевезли до Риму італійські священики, що перебували в той час при італійській армії, яка воювала спільно з німцями проти СРСР. У той час італійці мали один із своїх штабів у Перемишлі і могли своїми військовими поїздами, які гітлерівці не контролювали, їздити до Італії.
При відправленні корони-митри до Ватикану єпископ Коциловський у супровідному листі зробив застереження, що після закінчення війни ця реліквія має бути повернена або греко-католицькій церкві в Перемишлі, або, в разі її відсутності, урядові Української держави.
Припускають, що корону-митру з Польщі могли відправити до Москви або до США. Але найвірогідніша версія така: корона Данила Галицького зберігається у Польщі. На такій позиції стоїть польський професор Євген Місило, який в архівних документах знайшов чимало підтверджень такої думки. Вона домінує і серед дослідників України.
За ініціативою колишнього посла в Польщі Дмитра Павличка було створено оргкомітет (голова Микола Жулинський), який займався пошуком корони Данила Галицького. Не добившись позитивного результату, оргкомітет прийняв рішення зробити копію корони. Але й ця ідея не знайшла урядової підтримки. Можливо, тепер, напередодні ювілею коронації Данила Галицького, варто активізувати роботу згаданого комітету щодо виконання поставленого завдання.
До речі, значну роботу в пошуку корони Данила Галицького проводить Всесвітнє українське патріотичне об’єднання “Корона”, створене у Львові ще 1996 р., про що згадувалося вище. Четвертий пункт завдання об’єднання звучить так: “Повернення корони Данила Галицького у Львів, в Україну”. У зверненні до Верховної Ради і Президента України Л. Кучми пропонується також 7 жовтня встановити в Україні святковий день — “День корони” і заснувати орден Князя-короля Данила Галицького. Між іншим, днями стало відомо, що орден уже засновано. Однак таке звернення почасти не було почуте у владних структурах. А цьому повинні сприяти ті заходи, які будуть проведені у Львові, Івано-Франківську та інших містах з нагоди ювілею коронації Данила Галицького.
Особливо активізувалися львів’яни. Відповідний оргкомітет уже запрацював, в “Укрпошті” та Національному банку готують до випуску ювілейні марки і конверти, монети із зображенням Данила Галицького. Міська влада запроваджує традицію міського сурмача, який би щополудня сурмив із ратуші давню мелодію. У Львові на міській ратуші планується встановити велику корону, виготовлену зі спеціального матеріалу. Львів’яни навіть пропонують кожний другий тост будь-якої урочистості проголошувати за короля Данила Галицького.
Безперечно, корона Данила Галицького — державна власність нашого народу і вона повинна бути повернута в Україну. У це вселяє надію підготовка до відзначення 750-річчя коронації Данила. Є всі підстави для офіційного звернення Міністерства культури України до польської влади з проханням повернути корону Данила в Україну.