Якубек Карел

Луцьк

Якубек Карел

1923 10.12 - народився в м. Ужгороді.
Батько художника, словак за походженням Михайло Якубек, був шанованим у краї інженером-будівельником, репресований і розстріляний НКВС.
Перші уроки малювання отримав від батька.
1943 - 1944 - навчався в художній пленерній школі м. Надьбаньє (тепер Бая-Маре, Румунія).
1944 - мобілізований до війська у робітничий батальйон в Німеччину, потрапивши у полон опинився у Франції.
1945 - повернувся в Ужгород.
1945 - 1946 - навчався в Ужгородському художнньо-промисловому училищі.
Знайомиться з майбутньою дружиною Євою Ібрагімовною Тищенко котра приїхала в Ужгород з Москви і працювала методистом відділу хореографії Будинку народної творчості.
1960 - член НСХУ.
1964 - переїздить до Луцька де створюється Волинська секція СХ й відділення Художнього фонду України.
1964 - 1968 - головний художник Художнього фонду України у Луцьку.
1999 - присвоєно почесне звання Заслуженого художника України.
2006 - нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.
18 грудня 2008 - К. Якубек помер. Похований в Луцьку.
Учасник республіканських, регіональних та міжнародних художніх виставок, зокрема:
1968 - зональна виставка, Львів , Україна.
1980 - "Виставка творів західних областей України ", Москва.
персональні виставки, зокрема:
1980 - "Виставка творів художників західних областей України ", Москва, Росія.
1969 - виставка волинських художників, Люблін, Польща.
1999 - Луцьк, Україна.
2003 - Луцьк, до 80-річчя художника.
2006 - Київ

80 років від дня народження К.М.Якубека. 2003

Карел Михайлович Якубек народився 1923 р. в м. Ужгороді в сім’ї інженера.

Тут пройшло його дитинство і юність. Тут він отримав основи художньої освіти, навчаючись у Розенберга. Продовжував навчання в Будапештському художньому інституті (вчителі з фаху – А.Ціффер, І.Крижан), в вільний студії в м. Бає-Маре 1943 р. (Румунія). А після закінчення Великої Вітчизняної війни, повернувшись в рідний край, – в Ужгородському художньому училищі у Й.Бокшая і А.Ерделі, які ще в 1920-ті роки заклали основи закарпатської школи як визначного центру українського живопису.

К.М.Якубек – член Спілки художників Української РСР з 1960, а в 1999 році йому присвоєно звання заслуженого художника України. В Луцьку живе з 1964 року. Учасник багатьох регіональних, республіканських і міжнародних виставок, участь у яких бере з 1946 року. Працює в галузі станкового живопису.

Доробок художника досить великий і різноманітний за жанрами: портрети, пейзажі, натюрморти, є і тематичні композиції; багато пейзажних етюдів, виконаних митцем під час його виїздів на пленер. Це близькі майстру мотиви карпатського села, панорами гір: „Карпатська хата” (1984), „На Волівецькому перевалі зимою” (1964), „Весна в Карпатах” (1963), „Околиця села Олівець” (1964); затишні куточки мальовничої природи Волині: „Полісся” (1965), старовинна архітектура: „Замок Любарта з парку” (1974), „Клайпеда” (1975), „Кам’янець-Подільська фортеця” (1970).

Пейзажі художника рідко є точними „портретами місцевості”. Відкидаючи все випадкове, несуттєве, він прагне схопити й передати найголовніше в природі, створити настрій.

Високої поетичності сповнений один з кращих творів „Перший сніг” (1958). Він весь напоєний незайманою чистотою зимового дня.

Портретний жанр Якубека теж багатогранний: це і „Автопортрет” (1970), і портрети інтимно-ліричного плану: „Відмінниця в національному одязі” (1964), „Румунська школярка” (1964).

Герої його творів – шановані на Волині люди: „Заслужений діяч культури О.Д.Шапов, керівник фольклорного ансамблю “Колос” (1982), „Зв’язківець партизанського загону Шурмій О.І. (1975), „Герой Радянського Союзу Зацепа Л.Г.” (1976). Художника та його модель зв’язує спокійна приязнь, він не намагається прикрасити її, не придумує ніяких сюжетних ходів, ніякої драматургії. Досить посадити людину просто перед собою, в центрі простору майбутньої картини. Фронтальна композиція більшості портретів відповідає декоративному принципу, якого художник послідовно дотримується.

У чисельних натюрмортах Якубека відчувається закоханість в красу матеріального світу: „Волинське ткацтво. Рушники” (1967), „Натюрморт з грибами” (1984), „Натюрморт для кухні” (1963). Кожна річ в його натюрморті живе своїм особливим життям, пов’язуючись з усіма іншими. Він віддає перевагу яскраво-теплій палітрі, пише вільними, широкими мазками, використовуючи контрастні кольори. Дуже любить малювати квіти – флокси, ромашки, хризантеми, календули. Особливо витонченим естетичним смаком відзначається ранній натюрморт „Іриси” (1950-ті), високо оцінений вчителем Якубека Йосипом Бокшаєм, який зізнався, що під таким натюрмортом і він з задоволенням підписався б.

Твір побудовано за класичною схемою з чітко вираженим центром – вазою з ірисами, зображеною на умовному, вібруючому кольором і світлом золотисто-брунатному тлі, яке, завдяки своїй мінливості, водночас має і просторовий вимір. Передній план картини заповнено додатковими дрібними предметами – керамічними гуцульськими іграшками, чашечкою з блюдцем, контури яких тільки намічені.

Палка любов до природи, яскрава індивідуальна манера, тонке відчуття кольору, його контрастів і гармонії, живописний темперамент ставлять К.М.Якубека в ряд найбільш цікавих і своєрідних волинських художників.

Література:

1. Якубек Карел Михайлович // Областная художественная выставка „На почётной страже”: Каталог. – Ковель, 1980. – [С.48]

* * *

1. Волинь на зламі століть: Історія краю (1989–2000 рр.) – Луцьк: Вежа, 2001. – 692с.

Про художника К.Якубека – с.393.

2. Гуменюк Н. День художника // Віче. – 2002. – 14 жовт.

3. Філатенко А. Волинська школа художників: Без підтримки їй розвиватись важко // Волинь. – 1999. – 16 листоп.

4. Черенюк М. Світ у творчості художника // Рад. Волинь. – 1986. – 29 квіт

Тамара Левицька