Пам’яті Ніла Хосевича

Пам’яті Ніла Хосевича

Володимир ЩЕРБИНА (Спільна Дія, Київ) 22.12.2002

   В Будинку кіно відбувся показ документального фільму "Здобути, або не бути".

4 березня 1952 р. на хуторі біля с. Сухівці на Рівненщині у бою із загоном НКВС загинув Ніл Хасевич – український митець-графік, воїн УПА. легендарний “Бей-Зот”.
Ще у 1922, коли йому було 17 років, Ніл потрапив під поїзд і втратив ногу. Але це не завадило йому у жовтні 1926 вступити до Варшавської Aкадемії Mистецтв, де Хасевич навчався до 1934.
В 1930-ті роки його твори (графічні роботи, екслібриси) експонувалися на виставках у Львові, Празі, Берліні, Чикаго, Лос-Анджелесі. Загалом з 1931 до 1944 роботи Хасевича. експонувались на 35 виставках.
З початком війни, незважаючі на каліцтво, Хасевич вступає у боротьбу. Його дереворити були добре відомі постанцям, гестапо, НКВС. Графіка була важкою ідеологічною зброєю. Листовки, прокламації, звернання, повстанські купони, ескізи всіх нагород УПА, ілюстрації підпільного журналу “До зброї” – все це робив Хасевич.
Його роботи також передавались за кордон. Вони показували світові, що Україна не здається, що збройна боротьба продовжується.
Наскількі важливою була робота Хасевича, говорить таємний циркуляр, цо прийшов з Москви у травні 1951 року:
“Совершенно секретно. Областным управлениям государственной безопасности: Эти рисунки подбрасываются в посольства, делегатам сессии Генеральной Ассамблеи ООН. Замысел провокаторов - убедить общественное мнение Запада в том, что на Украине вроде бы идет массовая вооруженная борьба против советской власти... Ваше задание — разыскать автора рисунков и остановить его антисоветскую деятельность”.
В цей час Хасевич написав:
“Державна безпека вже знає, хто криється за псевдо “Бей-Зот”, а мої земляки-селяни не знають... Я хочу, щоб знали вони і знав увесь світ. В своєму житті я, здається, втратив уже все, але як довго буде залишатися бодай одна краплина моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битись з ними зброєю, але я б’юся різцем і долотом. Я, каліка (інвалід), б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива... Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються... Така моя думка, думка рядового підпільника. Слава Україні!.."
В рік смерті Хасевича у Філадельфії вийшов альбом його робіт “Графіка в бункерах УПА”.
На показ фільму “Здобути, або не бути” в Будинку кіно зібралось чимало народу. Зал тепло привітав створювачів фільму: режисера Михайла Ткачука, художника Володимира Губу, оператора Володимира Вернигору.
Михайло Ткачук розповів про історію створення фільму. Ця історія сама доволі дивовижна і про неї можна писати окреме оповідання. Але дивно, що за 10 років по створенню фільму його лише один раз продемонстрували по телебаченню.
Перед присутними виступив останній Командуючий УПА Василь Гук, якій розповів про історію УПА, про роль ідеологічно-пропагандивної складової повстанського руху, про велике значення роботи “Бей-Зота”.
Після фільму в пам’ять Ніла Хасевича виступив струнний ансабль “Тріоль” під керивництвом заслуженого працівника культури України Алли Гребенюк, що виконав кілька класичніх творів.