Episode I: Nymphical Deer. Олександр Паньковець

Фотографія. Малий Зал

4 - 18 лютого

Творчий експеримент автора – це, без сумніву, ризик, праця, непевність та стрибок у невідоме. Пазл думок, вражень, подій, переживань, зустрічей, емоцій, асоціацій та алюзій… Спершу спонтанний, хаотичний та неконтрольований, він зрештою віднаходить своє конкретне візуальне втілення в серії робіт зі своїми новими композиційними рішеннями, сформованим колоритом, несподіваним семантичним наповненням та особистісною символікою.

Серія Episode I: Nymphical Deer була створена настроєм літнього дня, прагненням свіжого повітря соснового лісу та навіяні безпосередністю відомого «Я хочу втікти в дрімучі ліси, я втомився від міської асфальтної краси…». Ця суржикова безпосередність настійливо вимагає негайної втечі від агресивно-штучного освітлення серед бетонно-скляних індустріальних декорацій, несприйняття гламурної сексуальності моделей, змивання фантазійного make-up, що при денному світлі видаватиметься важкою маскою на ніжній шкірі, скидання з тіл струнких дівчат складних і вишуканих конструкцій, покликаних надати їм жіночності. Та грець з ними – подіумними сесіями!

Юні дівчата, простоволосі, без макіяжу та шовкових надмірностей, перед об’єктивом фотокамери міксують символи гламурного та природнього, сучасного та минулого, не намагаючись бути гарнішими, ніж вони уже є. Природність та безпосередність трансформується в конкретні образи та візуалізується у оголеність дівочого тіла. Вони – німфи…

Я дивився на дівчат, а думав про оленів,

Там дівчата, де олені – небриті і неголені…

Яскравою плямою центрується у роботах совковий артефакт, близький автору, та такий екзотично-міфологічний для сучасних німф, - настінний килимок з оленями. Банальний тиражований кітч не настільки ще далекого часу нашої молодості, що слугував певним доказом такого-сякого добробуту, намагаючись зігріти холодні тонкі стіни типових «хрущовок», створюючи ілюзію звукоізоляції, яка нібито відділяла особисте життя радянської людини від суспільного, перетинаючи майже прозорою перегородкою інтимне та колективне. Своєрідний “generation gap” у тому, як сприймає цей килимок німфа-тінейджер - Вау! Вінтаж!, вбачаючи у ньому екстремальну юнацьку романтику своїх «предків», дивуючись із наївного анімалістичного сюжету, який чомусь вперто зациклився у мізках його творців на оленях та ведмедях у соснових лісах, і який викликає таку щемливу суміш ностальгії та відрази у тих, хто уже не вірить ні у які міфи, особливо у ті, що стали гірким життєвим досвідом, але які все ще гріють душу дитячими спогадами.

Weird creatures - roots stick out of their brains

Deer, deer, unshaven and unrazored…

Episode II…