Добірка українських документальних фільмів

9 - 9 серпня

Вечірній перегляд українських короткометражок в Галереї мистецтв

Літній недільний вечір (10.08.2015) зібрав любителів українського короткого метра в Галереї мистецтв Волинської організації НСХУ. Його натхненники та безпосередні організатори – керівник Центру культурних та професійних обмінів, партнер Європейського центру правового співробітництва в Україні Володимир Павлік та відомий волинський журналіст, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша 2013 року за значний внесок у пропаганду української культури Василь Ворон. Ця мистецька подія відбулася також за сприяння голови Волинської організації Національної спілки художників України Володимира Марчука.

Увазі глядачів були представлені три українські короткометражні стрічки молодих режисерок, вихованок Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого Анастасії Монастирської «Albumblatt. Листок з альбому», Поліни Кельм «Позитив» та Наталії Красильникової «Острів». Глядачі також мали чудову нагоду поспілкуватися з Наталією Красильниковою і Поліною Кельм у надзвичайно приємній дружній атмосфері в стінах мистецької галереї під звуки живої музики. Гостями дійства стали міська легенда Луцька – скульптор Микола Головань з родиною, а також його шанувальники з Польщі.

Особливу неформальну атмосферу цієї події створили Василь Ворон та Володимир Павлік, які ділилися особистими спогадами та враженнями про низку подій, що передували цій зустрічі та сьогодні безпосереднім чином виявилися пов’язані з стрічками на білому екрані.

Поштовхом для цього вечірнього кінопоказу став 55 Краківський міжнародний кінофестиваль, на якому був представлений короткометражний фільм молодої київської режисерки Наталії Красильникової «Острів» («Wyspa») про луцького скульптора Миколу Голованя. Фільм, який пройшов ретельний конкурсний відбір, був показаний на трьох престижних міжнародних кінофестивалях, якому аплодували стоячи глядачі в Європі, просто не міг не бути показаний тут – в Луцьку, для родини та земляків пана Миколи.

Василь Ворон також пригадав цікавий та дуже промовистий історичний факт про те, як на Волині, а саме у Ковелі, у 1993 році була проведена міжнародна кінопанорама документального та художнього кіно «Пограниччя-93», на якій були представлені роботи кінематографістів з України, Польщі та Білорусії. Та, на жаль, продовження та розвитку ця подія не мала. Отож, визнання та успіх завойовують молоді українські документалісти за кордоном, де їхні роботи демонструють європейський рівень професіоналізму, змальовуючи наші українські реалії, показуючи нашого сучасника. І, як виявляється, європейському глядачеві це є цікавим.

Кінопоказ розпочала стрічка аспірантки Інституту екранних мистецтв Анастасії Монастирської «Albumblatt. Листок з альбому», яка розповідає історію однієї дитячої мрії. Герой фільму Артем з дитинства обожнював фортепіано і мріяв стати піаністом. Музика вабила його протягом усього його життя, та сталося так, що він став не музикантом, а настроювачем піаніно. Крім того, Артем робить скрипки, які за звучанням схожі на інструменти відомих італійських майстрів 17 століття. Артем збирає у студії та організовує звукозапис творів у виконання скрипалів, які грають на його скрипках, запрошує до себе в майстерню, розмірковує про долю класичної музики у сучасному світі. У житті Артема відбувається важлива подія – подорож до США, до вчителя, з яким вони разом реставрували та відновлювали віденські роялі та клавесини.

Це історія про мрію, яка долає час, відстань, життєві перепони. Це розповідь про одержимість людини цією мрією, яка веде її через усе життя, визначає її долю, спосіб мислення, ставлення до світу, її участь у житті інших людей.

Київська мисткиня Поліна Кельм уже впевнено презентувала свої фільми на більш як 25 міжнародних кінофестивалях, конкурсах та воркшопах у Європі та Північній Америці. У 2010 році вона закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, майстерню Михайла Іллєнка, і з того часу активно працює сценаристом, редактором, режисером. Її фільмографію складають фільми «La Belochka» (2005), «Будинок» (2006), ФРО (2008), «Неперервність» (2010) та інші.

Фільм «Позитив» - споглядання за життям кіноплівки та людей, які безпосередньо живуть цією плівкою. Авторка диференціює кіно, яке зняте на плівку, та «диджитал», які у порівнянні демонструють зображення різної якості - у різних сенсах цього слова. На думку Поліни, кіноплівка є інтимнішою, вона дихає та має особливу пластику. Та ми живемо в епоху остаточного переходу на цифрові кіно-технології.

Це історія про жінок-монтажерок позитивної плівки – Олену, Таїсію і Тамару, які багато років працюють на старій навчальній студії в Києві. Монтуючи студентські проекти, вони потай мріють взяти участь в створенні таких фільмів як «Аватар», але при цьому бояться комп’ютера. Чому? Як каже одна із героїнь, вона мусить відчути фільм руками, вставляючи плівку в отвір пристрою, хай і застарілого і не зовсім справного, а клавіші комп’ютерної клавіатури ніколи не дадуть їй живого «відчуття фільму».

Цей сюжет пов'язаний універсально з історією, з технологічним поступом світового кінематографа, і безпосередньо з історією українського кіна – з найстарішою вітчизняною кіно-школою Київського університету імені І.К. Карпенка-Карого. Фільм надзвичайно багатогранний, він сплітає та поєднує людські долі, історичні обставини, минуле та майбутнє, контрасти «у нас» і «в Америці», при цьому залишає теплий душевний слід у пам’яті глядача.

Завершував вечірній показ фільм «Острів» («Wyspa») про луцького скульптора Миколу Голованя – дебют у документальному кіно випускниці Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого Наталії Красильникової, прем’єрний показ якого відбувся в рамках програми 55 Краківського міжнародного кінофестивалю, куди на запрошення директора фестивалю Кшиштофа Герата прибув і сам Микола Головань.

Робота над стрічкою тривала 3 роки, було відфільмовано 24 години матеріалу, які сконцентрувалися у надзвичайно насичені 20 хвилин чорно-білого фільму-притчі про філософію життя скульптора. Тема картини надзвичайно проста – творчий процес, праця митця в його майстерні.

Зйомки епізоду «зима – рання весна» в «будинку з химерами» Миколи Голованя, одному з найпопулярніших атракцій нашого міста, відбувалися за досить екстремальних обставин – саме тої весни Стир розійшовся повінню до самої творчої домівки скульптора, що надало стрічці співзвуччя з Всесвітнім потопом. По коліна у мутній воді, серед хаосу кам’яних фігур, готових скульптур і необтесаних брил, у резинових чоботах ходить пан Микола і намагається дати лад усьому цьому безладдю. Він ловить руками плаваючі у воді пляшки, складає їх на купи сміття і скульптур, потім заходить у майстерню, знімає мокрі шкарпетки і … починає творити. Безладдя та хаос напівзатопленого двору митця починають дивним чином трансформуватися у конкретні рухи, мудрі дії мозолястих рук скульптора, напругу м’язів, біль у ногах, ломоту в спині, обпечені весняним сонцем плечі, сиву щетину на обличчі. Безформне місиво під міцними натисками долонь майстра спочатку опирається і відлякує брудом, та нарешті поступається його наполегливості та вмінню, переконане його силою та баченням кінцевої довершеної форми того, що зветься твором мистецтва.

Для декого, мабуть, це стане шокуючим прозрінням, а інший може і здогадувався, але не усвідомлював до кінця, що творчий процес – це щоденний «адський труд», піт і біль, які роками віддає творець заради краси та досконалості форми. І такою є проста філософія його життя. Життя Миколи Голованя, скульптора.

Присутні на кіноперегляді автори та глядачі, митці, журналісти та любителі кіно надзвичайно трепетно та жваво відгукнулися на побачене і почуте, спілкувалися, ставили численні питання та обговорювали відповіді, відзначивши кожен з переглянутих фільмів. Глядачі та колеги тепло привітали Миколу Голованя, режисерку Наталію Красильникову, оператора Руслана Гіріна з безсумнівним успіхом створеного ними документального фільму, побажали визнання та успіху в Україні та за рубежем

Марія Пилипчук