Певний Богдан

Луцьк - Нью-Йорк

Певний Богдан

4 червня 1931 року в м. Луцьк народився Богдан Петрович Певний. Художник, письменник, журналіст, мистецтвознавець. Мати Зінаїда Никифорна Миць, батько Петро Герасимович Певний. Хресними батьками Богдана були Ніна Машкевич Певна. Охрещений у Хресто-Воздвиженській автокефальній церкві Пашковським.
1931 - 1935 - Батько Петро Певний, професійний журналіст, перебуваючи на посаді Голови Волинського українського об’єднання у водночас виконує функції радника Рільничої палати на Волині, був головою Товариства імені Лесі Українки, почесним головою Робітничого об’єднання праці в Луцьку, головою клюбу “Рідна Хата”, членом ревізійної комісії Товариства імені митрополита Петра Могили. 1939 - 1936 роках був послом до Польського сейму.
Дядько Богдана, Микола Герасимович Певний (1985 - 1940) - актор, засновник Українського Волинського театру. У 1940 році його КГБ розстріляло в Биківні. Дружина дядька Миколи - Антоніна (Ніна) Миколаївна Певна (Машкевич) - артистка Волинського українського театру у 1941 вислана до Сибіру де і померла 1982 р.
1939 - помирає мама Богданом заопікувалися материні батьки – бабуня Дарія Людвиківна та дідусь Никифор Максимович Миці. Дядько Юрій Миць дає перші уроки малювання малому Бобові.
1942 - на прохання батька з допомогою Владики Мстислава Скрипника переїхав до батька у Варшаву.
1943 - батька Богдана, Петра Герасимовича Певного арештує Ґестапо. Богданом заопікувалися владика Полікарп та хресний батько проф. Іван Власовський та члени УНР, з якими він виїздить до Ваймар в Німеччині.
1945 - Богдан виїздить до Української ґімназії в таборі переселенчих осіб в Ульмі, де живе в бурсі, стає членом Української молодечої організації „Пласт“, бере участь в виховних таборах, мандрівках та з’їздах.
1947 - переїздить до укрїнської школи в таборі в Ділінґені, Німеччині, де закінчує середню освіту.
1948 - познайомився на пластовому таборі в Німеччині з Христиною Дмитрівною Квасницею, а одружилися в 1960 році в Америці.
1959 - почав студії журналістики у Гохшуле фюр Політіше Вісеншафтен при Людвік Максиміліян Університеті у Мюнхені.
1951 - Богдан з батьком еміґрували до США і поселилися в Нью Йорку.
Мистецьку освіту Богдан отримав у Скул оф Віжуал Артс (School of Visual Arts), Нешенал Академі оф Дізайн (National Academy of Design) і Арт Стюдентс Ліґ (Art Student League) в Нью Йорку та в Колюмбіуському і Нью Йорському Університетах.
1955 - перший голова Товариства молодих образотворчих митців Нью-Йорка, заступником голови об'єднання митців-українців в Америці.
- займався графікою, ілюструванням книжок і журналів, написав більше сотні есе, статей і розвідок, видав монографію "Микола Неділко", упорядкував книгу екслібрисів "шістдесятників".
- дійсний член Української Вільної Академії Наук (УВАН) у Нью-Йорку.
1988 - влаштував виставку “Сучасне мистецтво України” в Нью-Йорк.
1991 - член національної спілки художників України.
1992 - відвідав Луцьк.
2003 7 вересня - Богдан певний помер, похований в Нью-Йорку.
9 груд. 2013 р. - Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки одержав 22 експонати від родини Богдана Петровича Певного

Богдан Певний

Народився 4 червня 1931 р. в Луцьку на ВОЛИНІ, де поселився батько Богдана Петро Герасимович Певний після програних Визвольних змагань, у яких він брав участь як старшина армії Української Народної Республіки. Витоки роду Певних пов'язані з запорізьким козаком, прозваним Певним, що в кінці XVIII ст. прибув з-за Дунаю і поселився на Слобожанщині у с. Огульці - в урочищі Дирківське на лівому березі р. Ординки. Поселення відоме зі скіфського часу (5 - 3 ст. до н.е.) і розташоване неподалік Харкова. У кінці XIX - поч. XX ст. знаходимо у Полтаві прямих нащадків козака Певного з Огульців. Полтавські Певні приятелювали з Петлюрами і Скрипниками. Батько Богдана Певного Петро Герасимович за фахом журналіст був послом до польського Сейму від Українського Волинського Об'єднання, яке очолював. У 1939 р. батько, рятуючись від неминучої загибелі від більшовиків, виїхав на Захід. Мама померла. Богдана забрали бабця і дідусь по материній лінії. У них він прожив до 1944 р. Об'єднатися з батьком, який проживав у Варшаві, допоміг архієпископ Мстислав Скрипник. Б. Певний середню освіту закінчив у 1949 р. в Ділінгені, у Німеччині та 1950 р. почав студії журналістики у Гохшуле фюр Політіше Вісеншафтен при Людвік Максиміліан Університеті у Мюнхені. Богдан систематично публікував політичні карикатури в українських емігрантських журналах. У 1951 р. разом з батьком емігрував з Німеччини до США і поселилися у Нью-Йорку. Мистецьку освіту отримав у Скул оф Віжуал Артс, Нешенал Академі оф Дизайн і Арт Стюдентс Ліг у Нью-Йорку та в Колумбійському і Нью-Йоркському університетах. Під час студій був співзасновником і двічі головою «Товариства молодих образотворчих українських митців» у Нью-Йорку. Товариство організувало чотири художні виставки, у яких вперше Б. Певний виставив свої твори. У 1960 р. Б. Певний одружився. Після студій став членом Об'єднання митців українців в Америці і брав участь майже у всіх його виставках. Б. Певний був членом правління ОМУА і займав посаду заступника голови і організаційного референта (з 1969 р). Займався графікою - оформленням та ілюструванням книг і журналів для дітей і молоді. Як маляр найактивніше проявив свій талант переважно в натюрморті олійною технікою. Митець володіє досконалим рисунком і вишуканим колоритом, що вказує на високу культуру митця. Щодо манери свого письма, то Богдан Певний підкреслив у статті «Дещо про себе»: ... «Асиміляційний процес натрапив у мені на відбірність, виплекану ще за дитячих років. Спочатку моє малярство мало тяготіння до об'єктивного експресіонізму («Велика біла дорога», 1956), і згодом до сюрреалізму («Пророк», 1957). Кольорові площини почали замінювати ранні бравурні мазки. Мій сюрреалізм почав виповнюватися символікою («Спаситель», 1961). Моя найвідоміша праця «Земля» присвячена памяті голоду в Україні 1933 р., виконана на основі одного з кадрів фільму Олександра Довженка. Вона тепер зберігається у Музеї при Українському православному осередку в Баунд-Бруку в США. Широку популярність отримав плакат із зображенням Тараса Шевченка із написом «Чи твої діти говорять моєю мовою?». Він був масово розповсюджений в Україні у 1990-х роках.

Богдан Певний виступив проникливим теоретиком мистецтва, написав ряд монографій і статей на теми українського мистецтва. Він автор численних рецензій на виставки, статей про митців в українській пресі в Європі й Америці.

Помер Богдан Певний у 2002 р

Світлої пам’яті Богдана Певного

У далекому від нас м. Нью-Йорку (США) відійшов за вічну межу знаний український мистець, письменник, видавець, громадський діяч, співредактор журналу “Сучасність” Богдан Певний.

Невиліковна підступна хвороба вже підточувала його сили, а він ще дуже хотів хоч раз приїхати в Україну. Приїжджав до Києва щороку. 7 вересня цього року перестало битися його любляче й добре серце і в скорботі не тільки вся

його родина, але й всі, хто знав цю справді обдаровану, непересічну, багату душею людину. Поховали Богдана Певного на українському цвинтарі у Бавнд-Бруку.

Незалежність України була його найбільшим святом і можна з певністю сказати, що мистець Богдан Певний наближав це свято невтомною працею в галузі української культури. Він мав енциклопедичні знання, автор багатьох статей, альбомів про видатних українських мистців Олександра Архипенка, Михайла Бойчука, Михайла Черешньовського, Аллу Горську, Галину Мазепу та багатьох інших. Вчений мистецтвознавець досліджував тенденції розвитку абстрактного експресіонізму в Америці, новітні течії у світовому мистецтві, писав про входження в світ модерного мистецтва Марка Шагала, аналізував напрями українського мистецтва в 80 – 90-ті роки, зокрема писав про творчість Олександра Івахненка, бував на його виставках.

Богдан Петрович Певний написав прекрасний цикл волинських оповідань зі своїх спогадів про рідну Волинь, де він народився в червні 1931 року. Його родина матері походила з Східного Поділля, а батько Петро Певний був відомим українським меценатом, видавцем, редактором, правником, послом до польського Сейму і походив родом з Полтавщини. У 30-ті роки, щоб уникнути арешту, він покинув Україну.

Малий Богдан залишився з дідом і хворою матір’ю, яка невдовзі померла. До тринадцяти років він зростав біля діда Никифора Максимовича, який опікувався сиротами-онуками і на питання, як йому вдалося зберегти себе при здоров’ї до 80-ти років, відповідав: “Обов’язки при житті тримають”, маючи на увазі двох підлітків онуків і наймолодшу дочку.

Фронт наближався до Луцька. Богданів хрещений батько Степан Скрипник (Митрополит Мстислав) прислав з листом посланця, щоб той вивіз хлопця з України і переправив його до батька під Варшаву. Йому виповнилося тринадцять років і відтоді почалося його мандрівне життя за межами України.

Працював інженером у Нью-Йорку і писав про українську культуру свої численні праці. Він висвітлював проблеми мистецтва в широкому контексті, знав добре модерні напрями в світі, цікавився творчістю українських мистців емігрантів у різних країнах їхнього осідку. Копії його статей з цієї тематики зберігаються в Рукописних фондах Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України (Ф.14 - 2,од.зб.436).

Його мистецькі твори маловідомі в Україні, але листівку Богдана Певного із зображенням Тараса Шевченка та підписом: “Чи твої діти говорять моєю мовою?” пам’ятають.

Мав Богдан неабиякий письменницький хист, написав чимало оповідань, повістей. Серед персонажів його останньої книги “Змова” (Львів, Кальварія, 2002) видатний мистець Михайло Бойчук, якого знищив більшовицький режим не тільки фізично, але знищено було і його прекрасні твори. Богдан Певний у біографічній повісті про М.Бойчука показує надзвичайний талант великого мистця України – творця української ново візантійської школи.

В історичній повісті “Змова” на архівних матеріалах та спогадах свого батька Петра Певного, письменник змальовує непросту ситуацію в уряді УНР, показує сильну постать Симона Петлюри.

Вражає художньою майстерністю, образні й щире біографічне оповідання Богдана Певного “Погашення боргу” (Волинь моя. Київ, 2001, вип.1), яке автор закінчив словами “…нема нічого гіршого, як жити і не мати Батьківщини”. Це був той тягар на душі, який ніколи не покидав його. Він щиро любив Україну, вболівав за всі справи, багато робив для піднесення нашої духовності.

Пам’ятаємо й шануємо сина України Богдана Певного

Професор Валентина Борисенко

Волинський український театр 1928–1939 рр

Волинський український театр (ВУТ) під орудою М. Певного – такою була його офіційна назва – виник 1928 р. як аматорський драматичний гурток при луцькій “Просвіті”. На початку 1930-х рр. ВУТ перетворився у професійний театр. Його постійним директором був М. Певний. У 1932 р. задля організаційної та фінансової підтримки театру засновано Волинське українське театральне товариство (ВУТТ). На практиці воно займалося підтримкою українського театрального мистецтва на Волині, у т. ч. організацією аматорських гуртків, різноманітних концертів, режисерських курсів, створенням декоративно-прикладної секції та ін. Бюджет ВУТ був порівняно скромним, одначе театр працював без збитків. Середня відвідуваність становила 200 глядачів на один спектакль. Склад акторської трупи, незважаючи на її численність (близько 30 осіб), відзначався стабільністю: за 12 років існування театру тут працювало менше ніж 50 митців. Умови роботи театру диктували потребу утримувати власний хор та оркестр. За репертуарну основу М. Певний узяв побутові п’єси корифеїв українського театру та історичні драми. ВУТ ставив за мету пробудження серед українського населення патріотичного національного духу. Для цього, зокрема, усі важливі дати в історії української культури відзначали спеціальними постановками.

Більшу частину театрального сезону актори ВУТ подорожували містечками та селами Волині. Переїзди здійснювали залізницею, автомобілями, але найчастіше – підводами. Мандрівка кіньми на 20–40 км для артистів була звичною. Переїзди ускладнювала потреба транспортувати громіздкі декорації